1 травня. Середмістям Харкова крокують колони. Люди несуть транспаранти й квіти, лунають гасла — серед яких і добре знайоме «Мир, труд, май». Грає музика, попереду — святкові трибуни, повз які проходять колективи підприємств, студенти та школярі.
Село Вільча на Харківщині, побудоване в 1990-х роках для переселенців із чорнобильської зони, вдруге зазнало масштабних руйнувань — спочатку від радіації, тепер від російської артилерії та дронів.
Якщо скласти перелік локацій, за якими впізнають Харків, він буде глибоко особистим і навіть дискусійним. Одні містяни оберуть монументальний Держпром як символ незламності, інші — елегантний Дзеркальний струмінь, хтось згадає пам’ятник Шевченку, до якого звикли за десятиліття. Але є ще одна споруда, яка не завжди очолює туристичні гайди, проте міцно закарбувалася в пам’яті харків’ян — кіноконцертний зал «Україна», що затишно розташувався серед алей саду імені Шевченка.
Головні новини
День на Харківщині позначився посиленням евакуації в прифронтовій зоні, резонансним вбивством у передмісті та розкриттям масштабного наркобізнесу під прикриттям правоохоронця. Також область готується до літнього сезону на водоймах і продовжує захищатися від російських дронів.
Коли в країні триває війна, навіть те, що століттями здавалося незмінним, раптом починає хитатися. Віра, громада, церква — все це для багатьох українців стало не лише духовною опорою, а й питанням вибору, який вже неможливо відкласти «на потім».
Харківський цирк — один із перших в Україні, проте це лише верхівка його унікальності. Історично склалося так, що Харків став чи не єдиним містом, де в різні епохи співіснували одразу три циркові арени.
Здавалося б, що спільного між звичайним харківським базаром і кримінальними легендами міста? А тим часом саме на Круглому ринку на Салтівці у 90-ті роки траплялися нічні сутички, що потрапляли до міських хронік. Вдень люди приходили сюди по картоплю, молоко чи свіже м’ясо — усе виглядало чинно й «шляхетно». Проте паралельно існував інший світ: стихійні нічні «товкучки», торгівля «з-під поли» та власні неофіційні правила.
У Харкові є місця, що живуть довше за нас і за наше покоління. Це легендарні кафе, які стали мовчазними свідками міської історії. Вони пам’ятають усе: розпад СРСР, економічні кризи, вимушені паузи пандемії. Десятиліттями ці стіни приймали гостей і спостерігали, як харків’яни зростають, закохуються, мріють і врешті стають розсудливими дорослими.
У Радянському Союзі навіть ігри мали свою неофіційну ієрархію. Еталоном логіки та дисципліни вважалися шахи й шашки, а замикали список карти. Їх таврували як шкідливу азартну розвагу, намагалися ігнорувати або забороняти. Однак за межами офіційних правил у карти грали скрізь: у потягах, електричках, туристичних походах, на пляжах та лавах під під’їздами. І навіть там, де формально картярів не мало бути — у лікарнях, санаторіях, школах та піонерських таборах.
Іноді здається, що ми живемо в якійсь казковій реальності. Щоправда, ця казка здебільшого нагадує фільм жахів, однак… Тож давайте трохи відволічемося від сумних думок, зануримося у чарівний вигаданий світ та уявимо Харків як велике, могутнє та щасливе королівство.
Харків — це місто, чия ідентичність є багатошаровою та динамічною. Його значення не обмежується жодним окремим історичним періодом, а формується сукупністю його наукових, культурних, промислових і, найголовніше, людських досягнень. Справжнє обличчя міста розкривається, коли ми…
Харків’янин поширював у соціальній мережі «Однокласники» матеріали, які містили виправдовування осіб, що здійснюють збройну агресію російської федерації проти України.
З початку 2025 року чоловік систематично поширював на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» зображення п’ятикутної червоної зірки на фоні прапора срср, а також серпа і молота.
За радянських часів у нашій країні було знищено безліч храмів, старовинних будівель, садиб, а просто на місцях поховань будувалися парки, магазини, стадіони. У Харкові також чимало таких місць.
Харків, одне з найбільших і найважливіших міст України, пережив дві великі війни: у 1941 році, коли його захопили нацистські війська, та у 2022 році, коли місто стало об’єктом агресії з боку росіян. 21 січня 2025…
Під час повномасштабного вторгнення росіян в Україну харків’янин, бувши прихильником так званого «руського миру» і «совєтів», активно ділився своєю позицією в соціальних мережах.
У Харкові процес відбудови пошкоджених внаслідок ворожих атак будівель триває безперервно. За словами мера міста Ігоря Терехова, у 2024 році через атаки росіян було пошкоджено 2,600 житлових багатоповерхівок, приватних будинків, офісних будівель.
Події обох Майданів та 2022 року супроводжувались масовим переходом на українську. Втім, щоразу за патріотичною ейфорією слідує певний відкат. Як тільки емоції згасають, частина людей втрачає мотивацію говорити українською.
Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну обвинувачена стала активною учасницею проросійських чатів у Telegram. Там жінка ділилася своєю позицією — запевняла інших користувачів, що президент рф «гуманный», стверджувала, що «Харьков скоро будет россией» та повторювала тези роспропаганди.
Харківʼянин поширював на просторах Інтернету публікації з пропагандою комуністичного тоталітарного режиму.
Прокурори виявили відео, на якому зафіксовано жорстоке поводження з українськими військовими з боку окупантів на харківському напрямку.
Служба безпеки викрила та затримала у Харкові ще одного пропагандиста ідей «руського миру». Зловмисником виявився 24-річний мешканець Харкова, який ніде не працював і називав себе блогером.
Харків’янин публікував на своїй сторінці та у публічній групі у соціальній мережі зображення та іншу інформацію, що містять пропаганду комуністичного тоталітарного режиму та публічно розповсюджував матеріали із закликами вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України.
За підтримання публічного обвинувачення Харківської окружної прокуратури Харківської області суд визнав винним чоловіка за фактом поширення, а також публічного використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, за фактом поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірним, заперечення збройної агресії рф проти України та за фактом незаконного придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. ч. 1, 2 ст. 436-1, ч. ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 263 КК України).
За підтримання публічного обвинувачення прокурорами Харківської обласної прокуратури суд визнав винним 55-річного чоловіка за фактом поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії рф проти України (ч. 2 ст. 436-2 КК України). Йому призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Харківською обласною прокуратурою затверджено та направлено до суду обвинувальний акт стосовно 55-річного чоловіка за фактом колабораційній діяльності (ч. 1 ст. 111-1 КК України).
За підтримання публічного обвинувачення прокурорами Салтівської окружної прокуратури м. Харкова суд визнав винним 51-річного чоловіка в поширенні символіки комуністичного тоталітарного режиму (ч. 1, 2 ст. 436-1 КК України). Йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Церемонія відбулася на території Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору, що неподалік Харкова.
Харків’янин публікував на своїй сторінці, заблокованій на території України соціальній мережі, зображення та іншу інформацію, що містять у собі пропаганду комуністичного тоталітарного режиму.
Мешканець села Липкуватівка Харківського району систематично поширював на особистих сторінках у соціальних мережах дописи на підтримку рф. Крім того, він активно репостив публікації з символікою комуністичного тоталітарного режиму.
