Жасминовий бульвар у Харкові: історія, парк «Зустріч» і мурал

Жасминовий бульвар (рос. Жасминовый бульвар) — одна з найвідоміших вулиць житломасиву Нові Будинки в Слобідському районі Харкова. Він з’єднує проспект Петра Григоренка на заході з вулицею Харківських дивізій на сході й розділяє 24-й та 25-й мікрорайони. За півстоліття вулиця змінила три назви, втратила сади, отримала найбільший у місті мурал Шевченка — і жодного жасминового куща на алеї.

Коротко про Жасминовий бульвар

• Де: Слобідський район Харкова, житломасив Нові Будинки, між проспектом Петра Григоренка й вулицею Харківських дивізій.
• Коли з’явився: 1967 рік, разом із першими будинками зони «Б» Нових Будинків.
• Три назви: Садова (1967) → вулиця Петра Слинька (1968) → Жасминовий бульвар (2015, декомунізація).
• Що поруч: парк «Зустріч», школа №82, найбільший у Харкові мурал Тараса Шевченка.
• Чому «жасминовий»: достеменно невідомо — на самій алеї жасмину немає, поодинокі кущі ростуть біля будинків.
• Як дістатися: метро «Палац Спорту» або «Армійська» (Холодногірсько-заводська лінія), далі 10–15 хвилин пішки.

Чому бульвар називається Жасминовим, якщо жасмину немає

1967 року, коли тут прокладали проїзну частину й тротуари під перші житлові будинки, вулиця називалася Садовою — на згадку про сади селекційної станції, що були на цьому місці раніше. Уже наступного року її перейменували на честь Петра Слинька, революціонера й керівника харківського підпільного комітету КП(б)У, розстріляного в Харкові 1919 року.

2015 року, у межах декомунізації, вулиця стала Жасминовим бульваром. Походження нової назви достеменно невідоме: на самій алеї кущів жасмину немає, невелика кількість росте біля будинків. Це той рідкісний випадок, коли назва вулиці не пояснюється ані історією місця, ані його теперішнім виглядом.

Читайте також: П’ятихатки: 7 фактів про район із найдивнішим прізвиськом.

Сади селекційної станції: що було тут до забудови

У 1920–1960-х роках на місці Жасминового бульвару росли сади плодових дерев Харківської сільськогосподарської селекційної станції. Наприкінці 1950-х цю частину станції віддали під житлову забудову, а вулицю одразу спроєктували як бульвар зі сквером. Сама станція, яку очолював видатний український агроном Василь Юр’єв, і дала назву всьому масиву — Нові Будинки. Житломасив охоплює близько 700 гектарів і сьогодні поділений між Немишлянським і Слобідським районами.

Забудова йшла двома чергами. Спершу зводили зону «А» — на південь від нинішнього проспекту Героїв Харкова до непарного боку вулиці Леоніда Каденюка (колишньої Танкопія). Навесні 1966 року почали зону «Б» — від парного боку тієї ж вулиці до нинішнього проспекту Байрона: мікрорайони 24, 25, 26, 27 (27-А), 28 і 29.

Озеленювати вулицю почали практично одразу після перших будинків, наприкінці 1960-х. 1968 року на початку бульвару поставили невелику стелу з меморіальною дошкою на честь Петра Слинька — її прибрали 2015-го. Спочатку тут стояли панельні п’ятиповерхівки, у середині 1970-х на парному боці з’явилися цегляні дев’ятиповерхівки, у 1987–1990 роках — шістнадцятиповерхові будинки. Останнім житловим об’єктом стала панельна дев’ятиповерхівка біля школи №82.

Важливо про назви. У попередній версії цього матеріалу вулиці навколо називалися по-старому. Актуально станом на 2026 рік: Московський проспект — це проспект Героїв Харкова (перейменований 11 травня 2022 року), проспект Героїв Сталінграда — проспект Байрона (2023), проспект 50-річчя СРСР — проспект Льва Ландау, вулиця Танкопія — вулиця Леоніда Каденюка.

Парк «Зустріч»: літак Ан-10, кафе «Півник» і атракціони

У кінці алеї Жасминового бульвару, з боку вулиці Харківських дивізій, розташований парк «Зустріч». У 1970–1980-х це було одне з найпопулярніших місць відпочинку в місті: дитячі атракціони сучасніші, ніж у решті харківських парків, літак-пам’ятник Ан-10 з ігровими автоматами всередині й кафе «Півник». У святкові дні сюди сходилися натовпи — салют запускали з глибини парку.

Сьогодні парк лишається головним «зеленим якорем» кварталу. Інші місця для прогулянок у місті зібрані в рубриці парки та зони відпочинку Харкова.

Реконструкція 2011 року й найбільший портрет Шевченка

2011 року зелену зону бульвару капітально відремонтували: асфальт замінили плиткою, реконструювали стелу на початку вулиці, встановили антивандальні світильники й нові дитячі майданчики. З’явилися дві альтанки на обох кінцях бульвару та 146 паркових лавок, територію озеленили.

14 жовтня 2014 року на торці шістнадцятиповерхівки №30 на проїзді Садовому, що прилягає до бульвару, з’явився найбільший у Харкові портрет Тараса Шевченка — площею близько 500 м². Найкращий ракурс відкривається саме з алеї Жасминового бульвару: мурал видно цілком, без ракурсних спотворень. Застереження: підтвердити точну площу й авторство мурала за незалежними джерелами нам не вдалося — цифра 500 м² фігурує в міських публікаціях, але офіційного паспорта об’єкта ми не знайшли.

Жасминовий бульвар і Геннадій Кернес

25-й мікрорайон. Фото: morozov-dimon.livejournal.com

З цією вулицею пов’язують дитинство Геннадія Кернеса — п’ятого міського голови Харкова, який очолював місто з 2010 по 2020 рік. Кернес народився 27 червня 1959 року в Харкові й помер 16 грудня 2020 року в берлінській клініці «Шаріте».

Поширений у місті переказ каже, що дитячі роки він провів у будинку №5 на Жасминовому бульварі, де було поштове відділення №100. Документального підтвердження саме цієї адреси ми не знайшли: біографічні довідки згадують лише, що Кернес зростав у Харкові й навчався в середній школі №76. Тож подаємо це як міську пам’ять, а не як установлений факт.

Три побутові деталі, яких немає в довідниках

• Питання таксиста. До початку 1990-х на обох частинах вулиці зберігався односторонній рух. Тому, перш ніж заїхати на бульвар, таксисти питали пасажира, який бік потрібен — парний чи непарний: помилка коштувала зайвого кола кварталом.
• Гірка з котлованів. Під час будівництва частину ґрунту з котлованів під фундаменти вивантажили між будинками 6 і 6Б. Узимку ця насипна гірка ставала головним санним схилом для дітей 24-го й 25-го мікрорайонів.
• Стела, якої вже немає. Меморіальну дошку Петру Слиньку на початку бульвару демонтували 2015 року — сама стела після реконструкції 2011-го лишилася, а «адресат» зник. Це наочна ілюстрація того, як декомунізація змінювала вулиці не лише в документах.

Про сусідній куточок Харкова з подібною «біографічною» історією ми писали окремо: провулок, де минуло дитинство Людмили Гурченко.

Читайте також

• Лиса Гора: 7 фактів про найзагадковішу місцевість Харкова
• Рогань: життя на житловому масиві
• Журавлівка — найстаріша частина Харкова
• Річка Немишля та її 13 мостів

Оновлено: липень 2026. Що змінилося: текст перекладено українською, оновлено назви прилеглих проспектів і вулиць після перейменувань 2016–2024 років, уточнено адміністративний район, додано контекст селекційної станції та застереження щодо непідтверджених деталей.

Владлена Колесник