Лиса Гора в Харкові: 7 фактів про найзагадковішу місцевість міста

Лиса Гора (рос. Лысая Гора) — місцевість на заході Харкова, у Холодногірському районі. Це не адміністративний район, а історичне передмістя на пагорбі: із Холодною Горою його розділяє Савчин яр, зі сходу відрізає залізниця, за якою починається Іванівка. Тут жили купці, залізничники, меценат-мільйонер і кримінальні авторитети — і майже кожна з цих історій лишила слід на мапі.

Коротко про Лису Гору

• Де: захід Харкова, Холодногірський район. Зі сходу — залізниця й Іванівка, з півдня — Гиївка, із заходу — ліс, північніше — Нахалівка й Сортувалка.
• Чому «лиса»: ліс, що вкривав пагорб, у 1820-х роках продали на потреби будівництва дзвіниці Успенського собору.
• Коли стала Харковом: наприкінці XIX століття.
• Що подивитися: селище «Новий Побут» 1925 року, Казанський храм, Савчин яр, 8-ме міське кладовище з «алеєю злодійської слави».
• Як дістатися: метро «Холодна гора» (Холодногірсько-заводська лінія), далі наземним транспортом угору або пішки через Савчин яр.
• Головні вулиці: Новий Побут, Прогрес, Холодногірська, Кузінська, Курилівська, Олега Овсеєнка, Добродецького.

Як дістатися на Лису Гору з центру Харкова

Фото: kh.vgorode.ua

Опорна точка — станція метро «Холодна гора», кінцева Холодногірсько-заводської лінії. Від неї до Лисої Гори близько двох кілометрів угору: наземним транспортом у бік вулиць Новий Побут і Прогрес або пішки — приблизно 30–35 хвилин через Савчин яр. Номери маршруток і тролейбусів у Харкові після 2022 року неодноразово змінювалися, тож звіряйте їх на мапі в день поїздки — ми свідомо не наводимо переліку, який може виявитися неактуальним.

Автомобілем зручніше заїжджати з Полтавського Шляху: далі дорога піднімається серпантином, і саме на цьому підйомі стає зрозуміло, чому дві гори — Холодна й Лиса — сприймаються харків’янами як окремі світи, хоча між ними менш ніж кілометр.

Сім фактів про Лису Гору

1. Гора «полисіла» через дзвіницю Успенського собору

Назва — не метафора. Ліс, що вкривав пагорб, у 1820-х роках місцева поміщиця продала на потреби будівництва дзвіниці Успенського собору. Схил лишився голим, і нічим не стримувана вода почала заливати підгірні села — Іванівку та Панасівку. Повені припинилися лише після дренажних робіт, які виконали під час прокладання залізничного полотна в 1860–1870-х роках. Частиною Харкова Лиса Гора стала наприкінці XIX століття.

2. Тут звели «соціалістичне» селище у формі зірки

У 1920-х на вершині Лисої Гори з’явилося показове селище «Новий Побут» (його називали також «Червоний Жовтень») — малоповерхова типова забудова для залізничників. Проєкт 1925 року належить архітекторові Ф. Мазуленку. Вулиці Новий Побут, Прогрес, Осетинська та Холодногірська розходяться від центру селища радіально й утворюють символічні промені п’ятикутної зірки — це й досі видно на будь-якій супутниковій мапі, якщо збільшити квартал між вулицями Новий Побут і Прогрес.

3. У Савчиному яру працював цегельний завод

Фото: kharkovgo.com

Савчин яр (у побутовій мові — Савкин) розділяє Холодну й Лису Гори та пролягає під сучасною вулицею Олега Овсеєнка. Це не просто балка: у яру свого часу працював цегельний завод — саме глина схилів дала матеріал для частини навколишньої забудови.

Щодо назви яру побутують дві версії, і жодна з них не має документального підтвердження. За першою, вона походить від по батькові Григорія Сковороди — Саввич: філософ нібито зупинявся на вулиці, з якої починався спуск. За другою — від «сявок», дрібних харківських злодюжок, що тут селилися. Обидві версії ми подаємо як міські перекази, а не як факт.

4. На Лисій Горі жив меценат-мільйонер Іван Гаращенко

«Шкіряний магнат» Іван Гаращенко заснував фірму з продажу взуття та шкіри й жертвував чималі кошти товариству «Просвіта» й українській видавничій справі. Про нього ми писали окремо — історія мільйонера-просвітника Івана Гаращенка.

Із його ім’ям пов’язують і фінансування Харківської української гімназії імені Бориса Грінченка, і нездійснений задум відкрити при ній педагогічний університет імені Григорія Сковороди. Тут важливе застереження: пряме документальне підтвердження того, що гроші на гімназію дав саме Гаращенко, ми в доступних джерелах не знайшли — це переказ, що тримається на спогадах.

5. «Алея злодійської слави» — на 8-му міському кладовищі

Найвідоміша й найдивніша «пам’ятка» Лисої Гори — ділянка 8-го міського кладовища, яку в місті називають «алеєю злодійської слави»: тут поховані кримінальні авторитети й ромські барони, а надгробки в повний зріст видно з центральної доріжки. Конкретні імена, що ходять у переказах, ми не наводимо: підтвердити їх за відкритими джерелами неможливо.

Поруч, на вулиці Прогрес, за місцевими переказами, під час Голодомору 1932–1933 років ховали виснажених голодом людей, тіла яких підбирали на вулицях міста. Документального підтвердження саме цього поховання в доступних нам джерелах немає — тримаємо це як усну пам’ять району, а не як встановлений факт.

6. Свій храм район отримав лише на початку XX століття

До початку XX століття Лиса Гора власної церкви не мала. Казанський храм звели на вулиці Курилівській; мешканці брали участь у будівництві самотужки — утворилися окремі бригади, кожна з яких працювала по тижню за чергою. Споруду увінчали п’ять позолочених хрестів і бань, урочисте відкриття відбулося 3 червня 1912 року.

Щодо дати початку робіт джерела різняться: одні подають закладку весною 1908 року, інші відносять будівництво до періоду 1898–1912 років. Ми наводимо обидві версії, бо звірити їх за первинними документами не змогли.

7. Вулиця Кузінська — на честь «горілчаного короля»

Кузьма Кузін торгував горілкою, 1830 року став купцем 1-ї гільдії й першим в історії Харкова «комерції радником». Він багато жертвував громадським діячам і молодим ученим. Його прізвище лишилося в назві вулиці Кузінської — вона й досі є на мапі Лисої Гори, у переліку основних вулиць місцевості. Твердження, що Кузінську колись перейменували на вулицю Революції, ми не підтвердили й тому прибрали.

Маршрут прогулянки Лисою Горою на дві години

Якщо їдете сюди вперше, зручно скласти петлю:

• Старт: метро «Холодна гора» — підйом у бік вулиці Холодногірської.
• Точка 1: Савчин яр — місце, де фізично відчувається межа між двома «горами».
• Точка 2: селище «Новий Побут» — квартал 1920-х із радіальними вулицями-променями.
• Точка 3: вулиця Прогрес і 8-ме міське кладовище з «алеєю».
• Точка 4: Казанський храм на Курилівській.
• Фініш: вулиця Кузінська й спуск назад до Полтавського Шляху.

Взуття — тільки закрите й нековзке: тут ґрунтові спуски, а після дощу схили розмиває. У серпанку легенд про «поламані прилади й дивні звуки», якими Лису Гору обросла в інтернеті, немає нічого, крім переказів: жодних вимірювань чи фіксацій аномалій ніхто не публікував.

Лиса Гора сьогодні: що змінилося

Адміністративно місцевість належить до Холодногірського району — саме так він називається з 2 лютого 2016 року, коли декомунізували назву «Ленінський». Прикметно, що згадка про Лису Гору в адміністративному поділі міста є ще з 1919 року: тодішній Іванівський райком мав три підрайони — Павлівський, Холодногірський і Лисогірський.

Після 2022 року захід Харкова опинявся під обстрілами разом з усім містом, проте задокументовані описи наймасовіших ударів стосуються насамперед Північної Салтівки, селища Жуковського й ХТЗ. Даних саме по руйнуваннях на Лисій Горі в публічних джерелах ми не знайшли й не беремося їх оцінювати. Перед поїздкою перевіряйте безпекову ситуацію та роботу транспорту.

Якщо збираєте маршрут містом далі — у нас є матеріал про те, звідки взялися назви районів Харкова, а також добірка містичних місць Харкова. Локації, музеї та екскурсії зібрані в рубриці пам’ятки Харкова.

Читайте також

• Журавлівка — найстаріша частина Харкова
• Рогань: життя на житловому масиві
• Жасминовий бульвар на Нових Будинках
• Річка Немишля та її 13 мостів

Оновлено: липень 2026. Що змінилося: текст перекладено українською, додано маршрут прогулянки й актуальний адміністративний статус, прибрано непідтверджене твердження про перейменування Кузінської, легенди відокремлено від фактів.

Владлена Колесник