Харків знають в Україні як центр науки, музики та студентства. Але є ще й інше місто, куди не водять на екскурсії. Там історію писали не професори та актори, а кримінальний світ, у якому не останнє місце посідали «катали» — професійні гравці в карти.
У ХІХ столітті ветеринарія почала змінювати свій статус: з ремесла при господарстві вона поступово трансформувалася в науку, без якої незабаром не могли обійтися регіони. Для Харківщини це було особливо відчутним, адже чимало мешканців тримало худобу, від здоров’я якої залежав добробут родини. Через це зростала потреба у фахівцях, які вміли лікувати тварин.
Олександр Кудь — харківський поет, музикант, співзасновник LitSlamUA та військовослужбовець. Від початку повномасштабного вторгнення його життя змінилося так само, як і життя мільйонів українців: евакуація родини, волонтерство, а згодом — служба у стрілецькому батальйоні.
У Харкові 21 травня, в День вишиванки, представники громадськості, активісти та небайдужі громадяни долучилися до всеукраїнської ініціативи щодо офіційного визнання Дня вишиванки державним святом. На майдані Свободи відбувся збір підписів під зверненням до Верховної Ради…
Після понад року відновлювальних робіт наприкінці квітня знову запрацював Харківський літературний музей. Навесні 2025 року його будівлю пошкодив російський обстріл. Це тимчасово призупинило активну культурну роботу закладу, але відтепер на харків’ян та гостей міста чекає оновлений простір.
Олег Синєгубов під час пресконференції 20 травня заявив, що залучення трудових мігрантів на Харківщину недоцільно. На його думку, регіон має сосередитися на розвитку освіти та утриманні місцевої молоді.
Мер Харкова Ігор Терехов разом з Асоціацією прифронтових міст та громад закликав уряд та Верховну Раду недопустити неконтрольоване залучення трудових мігрантів. Замість масового імпорту дешевої робочої сили він запропонував жорсткі квоти для іноземців та пріоритет для українців.
Залучення трудових мігрантів до України є недоречним, адже держава має створювати умови для повернення українців з-за кордону та їхнього працевлаштування.
Новий простір облаштований для безпечного проведення занять, лекцій, наукових заходів і роботи студентських команд в умовах воєнного стану. У «ЛандауЦентрі» створили сучасні навчальні аудиторії, наукові лабораторії, інтерактивні зони та комфортні умови для офлайн-навчання навіть під час повітряних тривог.
У Харкові стартує збір підписів за ініціативу зробити Всесвітній день вишиванки офіційним державним святом, яке відзначається 21 травня. Про це 12 травня повідомили “Мій Харків” організатори, ГО “Захист Держави”. Ця всеукраїнська ініціатива народилася із запитів…
Показ фільму, присвяченого свідченням постраждалих від воєнних злочинів росіян під час окупації Ізюма, відбувся 4 травня в безпечній локації. Проєкт був ініційований виданням «РБК-Україна».
1 травня. Середмістям Харкова крокують колони. Люди несуть транспаранти й квіти, лунають гасла — серед яких і добре знайоме «Мир, труд, май». Грає музика, попереду — святкові трибуни, повз які проходять колективи підприємств, студенти та школярі.
У 2026 році карта Харкова промовляє іменами героїв: топоніми міста увіковічнюють пам’ять понад 35 полеглих захисників та захисниць. Серед них — затишний сквер навпроти будинку №5 на вулиці Конторській. До червня 2023 року це місце не мало назви, аж поки за ініціативою міської ради йому не присвоїли ім’я Владислави Черних.
Міський голова Ігор Терехов 27 квітня зустрівся зі студентом Каразінського університету Романом Дегтярьовим, щоб особисто привітати його зі здобуттям «золота» на чемпіонаті Європи з шахів.
Якщо скласти перелік локацій, за якими впізнають Харків, він буде глибоко особистим і навіть дискусійним. Одні містяни оберуть монументальний Держпром як символ незламності, інші — елегантний Дзеркальний струмінь, хтось згадає пам’ятник Шевченку, до якого звикли за десятиліття. Але є ще одна споруда, яка не завжди очолює туристичні гайди, проте міцно закарбувалася в пам’яті харків’ян — кіноконцертний зал «Україна», що затишно розташувався серед алей саду імені Шевченка.
Головні новини
Неспокійний понеділок для Харківщини: росіяни атакували дронами житлові будинки та інфраструктуру, поранивши шестеро цивільних. Суд виніс вирок агенту фсб, який зливав дані про укріплення, а на дорогах регіону сталася смертельна аварія. Екологи фіксують масовий мор риби в річці Уди.
У Харкові є архітектура, що працює за власними правилами. Ці будівлі виглядають так, ніби вони належать іншій епосі, де панував не декор, а чиста логіка. У них немає зайвого лоску чи підлесливого бажання сподобатися перехожому — лише функція та застигла ідея.
6 квітня російський дрон вдарив по Національному аерокосмічному університету імені М. Є. Жуковського у Харкові. Пошкоджено головний корпус будівлі, вибито вікна, пошкоджено інфраструктуру. Загиблих та поранених немає.
У Харкові сформувалася власна культура гумору — жива, впізнавана та напрочуд чесна. Місцеві жарти не намагаються сподобатися всім: вони прямі, іноді різкі, з тонкою іронією та тим самим «харківським сарказмом», який відчувається з перших слів. У цьому місті сміх — не просто розвага, а спосіб говорити про реальність.
Головні новини
Сьогодні Харків пережив чергові обстріли — росіяни двічі атакували Чугуїв, пошкодили будівлю Палацу дитячої творчості. СБУ запобігла терактам у центрі міста, затримавши агента рф. Область отримає майже 3 мільярди гривень на підготовку до зими, а суд відмовив одностатевій парі у визнанні шлюбу.
Прокуратура Харківської області визнала зв’язок між терактом у Львові 22 лютого та підготовкою теракту у центрі Харкова. Те саме керівництво Telegram-каналу, причетне до львівських вибухів, координувало вербування 18-річного студента для виготовлення вибухівки.
У Харкові є місця, що живуть довше за нас і за наше покоління. Це легендарні кафе, які стали мовчазними свідками міської історії. Вони пам’ятають усе: розпад СРСР, економічні кризи, вимушені паузи пандемії. Десятиліттями ці стіни приймали гостей і спостерігали, як харків’яни зростають, закохуються, мріють і врешті стають розсудливими дорослими.
Сучасна мережа харківських університетів історично зросла на фундаменті Харківського університету відомого сьогодні, як ХНУ імені В. Н. Каразіна. Саме в цьому виші, заснованому у 1804 році, розпочалася підготовка фахівців найрізноманітніших галузей, серед яких були й фармацевти. Фахова освіта дала потужний поштовх розвитку аптекарської справи, а за два століття перетворила місто на справжню фармацевтичну столицю України.
У Радянському Союзі навіть ігри мали свою неофіційну ієрархію. Еталоном логіки та дисципліни вважалися шахи й шашки, а замикали список карти. Їх таврували як шкідливу азартну розвагу, намагалися ігнорувати або забороняти. Однак за межами офіційних правил у карти грали скрізь: у потягах, електричках, туристичних походах, на пляжах та лавах під під’їздами. І навіть там, де формально картярів не мало бути — у лікарнях, санаторіях, школах та піонерських таборах.
Повномасштабне вторгнення докорінно змінило ритм студентського Харкова. Місто, яке десятиліттями було освітнім серцем України, сьогодні звикає до суворих реалій: лекції під звуки сирен, іспити в укриттях та безпечні простори замість звичних аудиторій. Попри понівечені корпуси та зміну географії студентства, академічне життя тут не зупинилося, а трансформувалося у нову, стійку модель.
Історія парної — це давня розповідь про людське прагнення до чистоти та відновлення. У минулому ці заклади залишалися місцями, де дбали не лише про тіло, а й про дух. Поки у багатьох народів панував страх, ніби гаряча вода є оселею злих духів, для слов’ян вона завжди була джерелом здоров’я та бадьорості.
Ми звикли сприймати звичайний кошик як суто побутову річ, проте за його переплетінням ховається історія цілого народу та його творчої енергії. Харківщина — це не лише індустріальні гіганти та великі міста, а й унікальні народні промисли, що колись славилися на всю країну.
Харківська соборна мечеть — це точка на карті міста, де історія водночас руйнується й оживає. Насправді це не просто архітектурна домінанта на березі Лопані, а живий осередок щоденних молитов. Вона перетворилася на простір, де релігійна традиція переплітається із сучасним соціальним життям. Тут проводять культурні заходи, допомагають нужденним і формують нову ідентичність багатонаціонального Харкова.
Люди, які втратили житло внаслідок обстрілів, мають можливість переїхати до гуртожитків у Харкові.
Якщо розпитати містян про їхні гастрономічні вподобання, навряд чи вдасться почути однакові відповіді. Харків завжди був мультикультурним вузлом, що позначилося і на смаках мешканців регіону. Втім, є страви, які мають для нас особливе значення. Їх готують на свята, про них сумують за кордоном, а рецепти дбайливо передають дітям. Що ж це за кулінарні символи та чому вони стали знаковими для Слобожанщини?
