Кочеток: селище над Сіверським Дінцем — храм, джерело, Музей води

Кочеток (рос. Кочеток) — селище на правому березі Сіверського Дінця, за 7 км від Чугуєва і приблизно за 43 км від Харкова. Природа тут така, що саме в цих місцях художник Ілля Рєпін писав етюди до своїх картин. Розповідаємо про історію і сьогодення Кочетка, про храм, святе джерело і Музей води.

Коротко про Кочеток

• Де це: правий берег Сіверського Дінця, 7 км від Чугуєва, близько 43 км автошляхами від Харкова.
• Громада і район: Чугуївська міська громада Чугуївського району (з 2020 року); раніше — окрема Кочетоцька селищна рада.
• Населення: близько 3 тисяч осіб (оцінка на 1 січня 2020 року).
• Чим відоме: комплексом водопідготовки «Донець», який дає питну воду Харкову, та храмом Володимирської ікони Божої Матері.
• Що подивитися: храм і чудотворна ікона, святе джерело за 500 метрів від нього, Музей води, соснові ліси над Дінцем.
• Як дістатися: трасою М-03 до Чугуєва, далі 7 км на північ; поїздом або автобусом до Чугуєва — близько години.

Історія Кочетка і походження назви

Версій походження назви кілька. За словником Даля «кочеток» — це «півень», «вирізаний стовпчик», «рибалка», «човняр». Частина істориків схиляється до того, що назва означає «перевізник»: біля села текла широка річка, близько 800 метрів завширшки, і щоб потрапити на той бік, потрібен був перевізник. За другою версією назва походить від прізвища втікача Кочеткова, який переховувався на правому березі Сіверського Дінця й нападав на баржі. Є й місцеве пояснення: якщо дивитися на кочетоцькі ліси з боку Чугуєва, обриси нагадують голову й хвіст півня.

Перші поселення на території Кочетка існували ще за неоліту. Тут виявили близько шести поселень — від неоліту до раннього середньовіччя. Жили тут скіфи й сармати, сіверяни й алани.

На початку IX століття ці місця заселяли печеніги й половці. Пізніше поряд з’явилося відоме Чугуївське городище. На ці землі часто нападали кочовики, і київські князі почали будувати тут Донецьку оборонну лінію. Далі протягом 400 років тут було Дике Поле.

У середині XVII століття Кочеток заселяли українські козаки. Офіційною датою заснування селища Чугуївська громада вважає 19 вересня 1641 року; в літературі трапляється й 1647 рік. Поселення входило до складу Ізюмського полку, Зміївського та Чугуївського повітів Харківської губернії. З 1638 до 1708 року Чугуїв і Кочеток належали до Бєлгородської губернії.

1918 року в Кочетку встановили радянську владу. З 1923 року селище входить до Чугуївського району. Статус селища Кочеток дістав 1938 року. У роки Другої світової близько 300 місцевих мешканців воювали в партизанських загонах. У 1960-х у Кочетку працюють кілька шкіл, лікарня, бібліотеки, завод «Будделаль». Пізніше відкрився Чугуєво-Бабчанський лісовий технікум.

Кочеток сьогодні: вода для Харкова

Найбільше і найважливіше підприємство Кочетка — виробниче управління водного господарства «Донець», комплекс водопідготовки, який постачає питну воду Харкову, а також Чугуївській і Роганській громадам. Саме тому назва невеликого селища регулярно з’являється в новинах про водопостачання мільйонного міста.

Крім того, тут працюють Чугуєво-Бабчанське лісове господарство, кілька приватних підприємств, Кочетоцька гімназія, санаторна школа, дитячий садок і Чугуєво-Бабчанський лісовий коледж, який готує фахівців для всієї країни.

У Кочетку народилося чимало відомих людей: оперний співак і соліст Маріїнського театру Михайло Корякін, доктор сільськогосподарських наук Сергій П’ятницький, доктор технічних наук і ректор Харківського політехнічного інституту Євген Сокол, поет і журналіст Андрій Соболєв.

1934 року в Кочетку народилася українська співачка Валентина Купріна. Вона стояла біля витоків української естради й була однією з найкращих виконавиць в Україні. Співала в різних жанрах — народні пісні, романси, джаз, академічний спів; у її репертуарі понад 200 пісень на вірші українських поетів.

Що подивитися в Кочетку

У XIX столітті в Кочетку був курорт доктора Слізнєвського — відома водолікарня. Сюди приїздило чимало знаменитостей того часу. Перший на Харківщині заклад водолікування відкрився тут 1840 року, а сама водолікарня — 1846-го; обидві будівлі не збереглися.

Головна архітектурна пам’ятка селища — храм Володимирської ікони Божої Матері, зведений у середині XIX століття (1850 рік). У храмі зберігається старовинна чудотворна ікона Божої Матері, яку знайшли ще у XVII столітті. 1987 року церкву відреставрували, вона діє й сьогодні.

За 500 метрів від храму є джерело, яке віряни вважають цілющим. Місцеві розповідають історії про зцілення тих, хто пив цю воду. Сюди й досі приїжджають набрати води, але за відгуками тих, хто бував тут нещодавно, джерело ледь тече.

Ще одна місцева цікавинка — Музей води, відкритий 1982 року (офіційного статусу набув 1987-го). У ньому понад 2000 експонатів: про історію станції, про воду і про Сіверський Донець. Музей працює при водному комплексі, тож відвідання варто узгоджувати заздалегідь.

Поблизу пошти росте дуб, якому близько 300 років. А в навколишніх лісах над Дінцем люблять гуляти й відпочивати місцеві мешканці.

Кочеток під час війни

Від 2022 року Кочеток живе поруч із лінією фронту: Чугуївський район один із найбільш обстрілюваних в області, і кожна громада району зазнала ударів. Частина закладів селища пошкоджена внаслідок ракетних обстрілів, навчання в місцевих школах і коледжі перевели на дистанційний формат, а в гуртожитку лісового коледжу поселили внутрішньо переміщених осіб. Більшість викладачів залишилися в селищі.

Комплекс водопідготовки «Донець» попри удари продовжує працювати й постачати воду Харкову — це критична інфраструктура, від якої залежить мільйонне місто.

Поїздка сюди сьогодні — це не звичайна туристична вилазка. Перед виїздом обов’язково перевіряйте безпекову ситуацію і чи працюють храм і музей.

Як дістатися з Харкова

• Автомобілем: трасою М-03 (Е40) на схід до Чугуєва, далі близько 7 км на північ уздовж Сіверського Дінця. Разом — близько 43 км, приблизно година.
• Приміським поїздом: з Харкова до станції Чугуїв, далі місцевим транспортом або таксі.
• Автобусом: приміські й міжміські рейси на Чугуїв від автостанцій Харкова, далі — місцевий маршрут на Кочеток.

Інші місця Харківщини

• Чугуїв: маленьке місто з великою історією
• Тернова — мальовничий куточок Чугуївщини
• Циркуни: край давніх поселень
• Липці — село з печерами
• Ізюм: десять фактів з історії міста

Оновлено: липень 2026. Що змінилося: уточнено адміністративну прив’язку (Чугуївська міська громада Чугуївського району), додано блоки «Коротко» і «Як дістатися», розділ про стан селища під час війни та роль водокомплексу «Донець».

Наталія Печник