Новости сайта Мой Харьков (MyKharkov.info)

Субота на Харківщині минула під знаком обстрілів та успіхів на фронті. Постраждали 10 цивільних унаслідок ворожих ударів по кількох населених пунктах, тоді як українські війська відбили дев’ять атак окупантів і систематично знищували ворожі позиції. Місто тим часом отримало нову енергетичну інфраструктуру.

Ще кілька років тому ідея «міста під землею» видавалася сюжетом фантастичного роману. Проте у лютому 2022-го вона раптово стала частиною реальності — різкою, виснажливою і незвичною для кожного. Коли в Харкові пролунали перші вибухи, люди інстинктивно шукали порятунку внизу: у метро, підвалах, паркінгах — будь-де, що здавалося надійнішим за стіни квартир. Саме там містяни перечікували перші атаки, не усвідомлюючи, наскільки тривалим виявиться це випробування.

Батько забороняв їй учитися, тому дівчина опановувала грамоту потайки. Згодом вона прагнула викладати, але тривалий час робила це неофіційно, адже не мала формального диплома. Здобувши його, вона нарешті видихнула з полегшенням, проте невдовзі імперська влада заборонила викладання українською мовою. Але Христина Алчевська не зупинилася.

Сьогодні Харків пережив чергові обстріли — росіяни двічі атакували Чугуїв, пошкодили будівлю Палацу дитячої творчості. СБУ запобігла терактам у центрі міста, затримавши агента рф. Область отримає майже 3 мільярди гривень на підготовку до зими, а суд відмовив одностатевій парі у визнанні шлюбу.

Здавалося б, що спільного між звичайним харківським базаром і кримінальними легендами міста? А тим часом саме на Круглому ринку на Салтівці у 90-ті роки траплялися нічні сутички, що потрапляли до міських хронік. Вдень люди приходили сюди по картоплю, молоко чи свіже м’ясо — усе виглядало чинно й «шляхетно». Проте паралельно існував інший світ: стихійні нічні «товкучки», торгівля «з-під поли» та власні неофіційні правила.

Прокуратура Харківської області визнала зв’язок між терактом у Львові 22 лютого та підготовкою теракту у центрі Харкова. Те саме керівництво Telegram-каналу, причетне до львівських вибухів, координувало вербування 18-річного студента для виготовлення вибухівки.

У четвер, 19 березня, Харків і область пережили черговий напружений день. Росіяни знову атакували цивільних медиків, силовики затримали шпигуна у ЗСУ, а місто готується провести НМТ у підземних укриттях. Паралельно тривають судові процеси за резонансними справами та будівництво захищеної інфраструктури.

У Харкові є місця, що живуть довше за нас і за наше покоління. Це легендарні кафе, які стали мовчазними свідками міської історії. Вони пам’ятають усе: розпад СРСР, економічні кризи, вимушені паузи пандемії. Десятиліттями ці стіни приймали гостей і спостерігали, як харків’яни зростають, закохуються, мріють і врешті стають розсудливими дорослими.

Харків заслужено вважається одним із провідних IT-центрів країни і впевнено трансформується у цифрове місто. Місцеві фахівці активно розробляють мобільні рішення, а жителі мегаполісу миттєво їх опановують. Такі технології не лише спрощують побут харків’ян, а й прославляють наше місто далеко за межами України.

18 грудня 2025 року суддя, керуючи авто, здійснила наїзд на двох неповнолітніх дівчат, які в цей час переходили проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу. Діти отримали важкі травми. Слідство у справі вже завершено: керівник Харківської обласної прокуратури Юрій Папуша особисто затвердив обвинувальний акт стосовно водійки. Судді інкриміновано порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілим (ч. 2 ст. 286 КК України).

У середу, 18 березня, Харків та область пережили черговий день обстрілів, який забрав життя людини. Правоохоронці викрили корупційну схему в медичній комісії, а на сході регіону тривають бої та ліквідація наслідків повені.

Українська клубна сцена не зникла навіть тоді, коли у лютому 2022 року країна прокинулася від вибухів і сирен. У містах, мешканці яких навчилися жити між тривогами та новинами з фронту, клуби та культурні осередки стали чимось набагато більшим, ніж просто локаціями для вечірок. У Харкові одним із таких символів став Some People — центр нової культури, що з’явився вже під час повномасштабної війни.

Після початку повномасштабного вторгнення чимало підприємств Харкова опинилися перед складним вибором: залишатися в місті, що регулярно зазнає обстрілів, або перевозити виробництво до безпечніших регіонів. Частина компаній вирішила евакуювати свої потужності, інші — продовжили працювати у прифронтових умовах.

17 березня для Харкова та області видався днем судових вироків зрадникам, транспортних змін через загрозу обстрілів та продовження евакуації з прифронтових територій. Сили оборони відбили 20 атак росіян на Харківщині, а весняна повінь несподівано допомогла українським захисникам.

Сучасна мережа харківських університетів історично зросла на фундаменті Харківського університету відомого сьогодні, як ХНУ імені В. Н. Каразіна. Саме в цьому виші, заснованому у 1804 році, розпочалася підготовка фахівців найрізноманітніших галузей, серед яких були й фармацевти. Фахова освіта дала потужний поштовх розвитку аптекарської справи, а за два століття перетворила місто на справжню фармацевтичну столицю України.

Історія квір-спільноти Харкова — це не лише хроніка боротьби за права, а й тривалий пошук безпечного місця у великому місті. Від законспірованих квартирних зустрічей минулого століття до перших відкритих маніфестацій — цей шлях ніколи не був лінійним чи простим. Харків, як один із найбільших освітніх та наукових центрів України, закономірно став колискою для громадського активізму.

На початку 2022 року Харків був містом мільйонів: гомінливі вулиці, переповнені аудиторії та кав’ярні, що ніколи не спали. Тоді ніхто не міг уявити, що за лічені тижні від 300 до 700 тисяч людей залишать свої домівки, рятуючись від обстрілів. Значна частина цих біженців осіла за кордоном. Станом на 2026 рік лише у Польщі перебуває 992 000 українців, для яких кожен день став балансом між болісними спогадами та розбудовою безпечного майбутнього.

Понеділок 16 березня для Харкова пройшов під знаком нових російських ударів, трагедій на прифронтових територіях та змін у міському транспорті. Окупанти вдарили по цивільних об’єктах, на Харківщині загинув чоловік від підриву на вибухівці, а міська влада скоротила інтервали руху поїздів у метро.

Двері кав’ярні в одному з районів Харкова відчиняються ще до дев’ятої. Бариста готує першу каву, і невдовзі звук кавомашини перебиває виття сирени. Люди на мить озираються, але за хвилину повертаються до справ. Бариста лише притишує музику — і продовжує роботу. Поруч уже відчиняється пекарня, звідки тягнеться аромат свіжої випічки.

Неділя на Харківщині минула під ворожими ударами дронів: загинули медики «швидкої», постраждали поліцейські у Золочеві, а міське метро змінює графік руху. Сили оборони відбили шість атак противника на Харківщині.

Земля Харківщини зберігає значно більше таємниць, ніж ми можемо собі уявити. Реліквії, поглинуті століттями, часом виринають на світ там, де їх найменше чекають, докорінно змінюючи наше уявлення про минуле. Жага до пошуку прихованих цінностей завжди жила в серцях людей, і наш край не став винятком.

Субота 14 березня для Харкова почалася з ворожого удару по залізничній інфраструктурі та закінчилася вечірньою пожежею через атаку БпЛА. На фронті на Харківщині впродовж дня відбулося кілька бойових зіткнень, а в місті відзначали День добровольця та вшановували полонених.

1990-ті роки запам’ятались жителям міста як період кардинальних змін. Харків’яни лишалися без робочих місць через закриття збиткових підприємств-гігантів. Іншим місяцями затримували зарплату або вона була настільки мізерною, що грошей не вистачало навіть на найнеобхідніше. Через економічну кризу жінки вчились готувати з обмеженої кількості продуктів, тому раціон родин часто був однотипним.

За роки існування літературний слем пройшов шлях від локальних харківських вечірок до розгалуженої мережі: слем-вечори охопили Дніпро, Львів, Київ та Кривий Ріг. Змінювалися майстри, теми та самі формати, проте незмінним залишалося одне: слем — це простір для самовираження тих, кому є що сказати світу.

Прокуратура розкриває злочини окупантів в Ізюмі, а місто продовжує жити і відновлюватися.

У Радянському Союзі навіть ігри мали свою неофіційну ієрархію. Еталоном логіки та дисципліни вважалися шахи й шашки, а замикали список карти. Їх таврували як шкідливу азартну розвагу, намагалися ігнорувати або забороняти. Однак за межами офіційних правил у карти грали скрізь: у потягах, електричках, туристичних походах, на пляжах та лавах під під’їздами. І навіть там, де формально картярів не мало бути — у лікарнях, санаторіях, школах та піонерських таборах.