26 травня на спецлінію «102» звернулася 17-річна дівчина та повідомила про факти фізичного насильства щодо її 12-річного брата з боку співмешканця матері.
У ХІХ столітті ветеринарія почала змінювати свій статус: з ремесла при господарстві вона поступово трансформувалася в науку, без якої незабаром не могли обійтися регіони. Для Харківщини це було особливо відчутним, адже чимало мешканців тримало худобу, від здоров’я якої залежав добробут родини. Через це зростала потреба у фахівцях, які вміли лікувати тварин.
Протягом години росіяни здійснили щонайменше пʼять атак FPV-дронами по ділянці кільцевої дороги, фактично тероризуючи цивільне населення та створюючи загрозу для роботи екстрених служб і правоохоронців.
Після понад року відновлювальних робіт наприкінці квітня знову запрацював Харківський літературний музей. Навесні 2025 року його будівлю пошкодив російський обстріл. Це тимчасово призупинило активну культурну роботу закладу, але відтепер на харків’ян та гостей міста чекає оновлений простір.
Правоохоронці встановили, що директор одного з харківських ліцеїв організував схему фіктивного працевлаштування, щоб заволодіти бюджетними грошима. За час протиправної діяльності 38-річний посадовець присвоїв близько 1,3 мільйона гривень, призначених для виплати заробітної плати педагогам.
Це не продюсерський продукт, а формація, що виросла з автентичного середовища. Їхній реп тримається на впізнаваному побуті та знайомих кожному типажах. Починаючи з аматорських відео на тлі сільських краєвидів, хлопці довели: дещиця правди й здорового трешу важать значно більше, ніж професійне студійне шліфування.
Прокурор Харківської обласної прокуратури повідомив про підозру експосадовцю Управління поліції охорони. Він підозрюється у розтраті майже 2 млн грн державних коштів під час закупівлі пального для службового транспорту.
Міський голова Ігор Терехов прокоментував обшуки у Департаменті цифрової трансформації Харківської міськради. Мер заявив, що дізнався про них з медіа й обіцяв суворо реагувати на будь-які виявлені порушення.
У Харкові правоохоронці провели санкціоновані обшуки та ліквідували масштабну схему виробництва та збуту контрафактної побутової хімії, замаскованої під продукцію відомих світових брендів.
1 травня. Середмістям Харкова крокують колони. Люди несуть транспаранти й квіти, лунають гасла — серед яких і добре знайоме «Мир, труд, май». Грає музика, попереду — святкові трибуни, повз які проходять колективи підприємств, студенти та школярі.
У 2026 році карта Харкова промовляє іменами героїв: топоніми міста увіковічнюють пам’ять понад 35 полеглих захисників та захисниць. Серед них — затишний сквер навпроти будинку №5 на вулиці Конторській. До червня 2023 року це місце не мало назви, аж поки за ініціативою міської ради йому не присвоїли ім’я Владислави Черних.
У вересні 2024 року підприємець із Харкова налагодив «бізнес» із незаконного виготовлення тютюнових виробів. Для реалізації плану він створив і очолив організовану групу, до якої залучив двох знайомих.
Правоохоронці викрили чиновника одного з Департаментів Харківської міської ради, причетного до земельної махінації.
У Харкові є архітектура, що працює за власними правилами. Ці будівлі виглядають так, ніби вони належать іншій епосі, де панував не декор, а чиста логіка. У них немає зайвого лоску чи підлесливого бажання сподобатися перехожому — лише функція та застигла ідея.
Правоохоронці викрили 55-річного мешканця Харкова — громадянина Азербайджану, який організовував схему незаконного виїзду за кордон для чоловіка призовного віку під виглядом працевлаштування до державної установи.
Пам’ять не потребує штучності. Справжня шана не вимірюється кількістю декору. Можливо, саме зараз варто обрати шлях, який залишає слід лише у серці, а не в екосистемі вашого краю.
Повномасштабна війна повністю переформатувала Харків – і це помітно не лише в рішеннях, пріоритетах чи публічних акцентах. Змінилася і політична мапа – склад людей, які донедавна були невід’ємною частиною міського життя. В інформаційному просторі стало менше тих, кого ще недавно було складно не помітити. Вони не оголошували про відхід і не підбивали підсумків – просто перестали бути частиною міського порядку денного.
Коли в країні триває війна, навіть те, що століттями здавалося незмінним, раптом починає хитатися. Віра, громада, церква — все це для багатьох українців стало не лише духовною опорою, а й питанням вибору, який вже неможливо відкласти «на потім».
Біль, розпач, розгубленість та тривога за майбутнє — саме з такими відчуттями стикаються внутрішньо переміщені особи (ВПО). Люди, що покидають свої будинки, роботу та звичний уклад життя, потребують всебічної допомоги. Харків’яни, які продовжують жити у рідному місті попри обстріли та інші виклики, охоче допомагають тим, хто опинився у скрутнішому становищі.
З перших днів повномасштабного вторгнення Харків перетворився на стратегічний форпост України. Близькість до кордону та статус мегаполіса, що живе під постійними обстрілами, трансформували не лише міський ландшафт, а й саму структуру суспільства. Найбільш відчутних змін зазнали звичні жіночі ролі: війна змусила харків’янок вийти за межі стереотипів та опанувати професії, які раніше вважалися виключно чоловічими.
Державне бюро розслідувань затримало командира батареї на Харківщині, який організував незаконний продаж безпілотників, призначених для фронту. За короткий час офіцер незаконно набув майна на понад 11 млн гривень.
Харківський цирк — один із перших в Україні, проте це лише верхівка його унікальності. Історично склалося так, що Харків став чи не єдиним містом, де в різні епохи співіснували одразу три циркові арени.
Ім’я Людмили Охріменко дедалі частіше й упевненіше звучить у сучасному українському літературному просторі. Письменниця сміливо порушує складні теми: війну, гіркоту втрат, незламну силу духу та глибоку трансформацію особистості. Вона створює історії, які не просто читаються, а буквально проживаються разом із героями від першої до останньої сторінки.
Ще кілька років тому ідея «міста під землею» видавалася сюжетом фантастичного роману. Проте у лютому 2022-го вона раптово стала частиною реальності — різкою, виснажливою і незвичною для кожного. Коли в Харкові пролунали перші вибухи, люди інстинктивно шукали порятунку внизу: у метро, підвалах, паркінгах — будь-де, що здавалося надійнішим за стіни квартир. Саме там містяни перечікували перші атаки, не усвідомлюючи, наскільки тривалим виявиться це випробування.
Головні новини
Сьогодні Харків пережив чергові обстріли — росіяни двічі атакували Чугуїв, пошкодили будівлю Палацу дитячої творчості. СБУ запобігла терактам у центрі міста, затримавши агента рф. Область отримає майже 3 мільярди гривень на підготовку до зими, а суд відмовив одностатевій парі у визнанні шлюбу.
Здавалося б, що спільного між звичайним харківським базаром і кримінальними легендами міста? А тим часом саме на Круглому ринку на Салтівці у 90-ті роки траплялися нічні сутички, що потрапляли до міських хронік. Вдень люди приходили сюди по картоплю, молоко чи свіже м’ясо — усе виглядало чинно й «шляхетно». Проте паралельно існував інший світ: стихійні нічні «товкучки», торгівля «з-під поли» та власні неофіційні правила.
Після початку повномасштабного вторгнення чимало підприємств Харкова опинилися перед складним вибором: залишатися в місті, що регулярно зазнає обстрілів, або перевозити виробництво до безпечніших регіонів. Частина компаній вирішила евакуювати свої потужності, інші — продовжили працювати у прифронтових умовах.
Правоохоронці викрили масштабну схему незаконного захоплення сільськогосподарських угідь, до якої причетна посадовиця Управління «Центр надання адміністративних послуг» (ЦНАП) однієї з міських рад Богодухівського району Харківської області.
Історія квір-спільноти Харкова — це не лише хроніка боротьби за права, а й тривалий пошук безпечного місця у великому місті. Від законспірованих квартирних зустрічей минулого століття до перших відкритих маніфестацій — цей шлях ніколи не був лінійним чи простим. Харків, як один із найбільших освітніх та наукових центрів України, закономірно став колискою для громадського активізму.
На початку 2022 року Харків був містом мільйонів: гомінливі вулиці, переповнені аудиторії та кав’ярні, що ніколи не спали. Тоді ніхто не міг уявити, що за лічені тижні від 300 до 700 тисяч людей залишать свої домівки, рятуючись від обстрілів. Значна частина цих біженців осіла за кордоном. Станом на 2026 рік лише у Польщі перебуває 992 000 українців, для яких кожен день став балансом між болісними спогадами та розбудовою безпечного майбутнього.
