Чугуїв: від козацького рубежу до мистецького центру та форпосту Слобожанщини
На високому правому березі мальовничого Сіверського Дінця, всього за кілька десятків кілометрів від Харкова, розташоване місто, чия історія читається як захопливий часопис. Чугуїв – це не просто супутник обласного центру, а самобутнє місто з вагомою спадщиною. Тут переплелися козацька вольниця, сувора дисципліна військових поселень XIX століття, художній геній всесвітньо відомого митця Іллі Рєпіна та непохитна витривалість українського сьогодення.
Чугуїв – місто геометрично стрункої класицистичної архітектури, мальовничих круч і дивовижної долі. Переживши трансформації від прикордонної фортеці до одного з ключових осередків Слобожанщини, сьогодні воно пише нову сторінку історії як надійний форпост та символ стійкості регіону.
Витоки та заснування
Історія території, де розкинувся сучасний Чугуїв, сягає глибини віків. Археологічні знахідки свідчать, що ці сприятливі для оборони й життя пагорби біля річки вабили людей ще за часів бронзової доби та давньоруського періоду.
Заснування Чугуєва пов’язане з подіями першої половини XVII століття. У 1638 році, після поразки селянсько-козацького повстання проти Речі Посполитої, гетьман Яків Острянин разом із частиною козаків відступив на території Слобідської України, які тоді перебували під контролем московського царя. За дозволом місцевої адміністрації козаки Острянина розпочали зведення дерев’яно-земляної фортеці на Чугуєвому городищі.
Проте козацький період Острянина виявився коротким: у 1641 році внаслідок внутрішнього конфлікту гетьмана було вбито, а більша частина козаків залишила місто й повернулася на Правобережжя. Добудову фортеці та її подальше заселення здійснювала вже царська адміністрація, формуючи гарнізон із місцевих служилих людей, козаків та стрільців.
Місце для будівництва було обране стратегічно бездоганно: високі кручі над Дінцем забезпечували широкий огляд і робили фортецю важкодоступною для раптового штурму.
Головним завданням Чугуєва протягом XVII–XVIII століть залишався захист південно-східних рубежів від набігів татарських загонів. Свою назву місто, за найпоширенішими версіями краєзнавців, отримало від топоніма річки Чугуєвка (притоки Дінця), від давнього власного імені Чугай або з тюркських мов.
Читайте також: Рекорди, скіфські кургани та палацові таємниці: що приховує Люботин поза вікном потяга
Епоха військових поселень
На початку XIX століття доля Чугуєва зазнала кардинальної трансформації. Російська імперія розпочала масштабний соціально-військовий експеримент зі створення військових поселень, натхненником якого був граф Олексій Аракчеєв. Чугуїв став адміністративним центром одного з найбільших округів таких поселень у регіоні.
Життя місцевого населення перетворилося на суворо регламентований казармений побут. Мешканці міста одночасно мусили виконувати важку сільськогосподарську працю та проходити щоденну виснажливу військову муштру. Будь-які вияви приватної ініціативи придушувалися, а повсякдення – від одягу до розкладу дня – підпорядковувалося суворому статуту.
Режим тотального контролю викликав потужний спротив. Улітку 1819 року в Чугуєві спалахнуло велике Чугуївське повстання військових поселенців. Мешканці відмовилися виконувати накази, вимагаючи скасування поселенського режиму та повернення козацьких прав і свобод.
Повстання охопило як саме місто, так і навколишні села. Для його придушення влада кинула регулярні війська, а розправою особисто керував Аракчеєв. Повстання придушили з надзвичайною жорстокістю: сотні людей піддали тілесним покаранням (проганяли «через строй» під шпицрутени) та заслали до Сибіру.
Попри жорстокий режим, період військових поселень залишив місту унікальний містобудівний спадок. Саме тоді Чугуїв отримав регулярний генеральний план забудови за проєктами провідних архітекторів доби класицизму (зокрема Василя Стасова).
Центр міста забудували кам’яними ансамблями, а вулиці набули чіткої сітки, що й досі вирізняє Чугуїв серед багатьох міст Слобожанщини.
Ілля Рєпін і Чугуїв
Найяскравішою культурною сторінкою Чугуєва є постать Іллі Юхимовича Рєпіна (1844–1930) – видатного живописця, який народився і виріс у цьому місті. Слобожанська земля, мальовничі кручі Сіверського Дінця, народні типи та багата місцева історія стали головним джерелом натхнення для майбутнього митця світового рівня.
Перші кроки в образотворчому мистецтві молодий Рєпін робив саме в Чугуєві, навчаючись у місцевих топографів та іконописців. Навіть здобувши всесвітнє визнання, навчання в Петербурзькій академії мистецтв та подорожі Європою не перервали його ментального зв’язку з рідним містом. Він неодноразово повертався до Чугуєва, де плідно працював над новими полотнами.
Місцевий слобожанський колорит відображено в багатьох його відомих роботах:
- «Протодиякон» – психологічний портрет чугуївського священника Івана Уланова;
- «Мужичок із боязких», «Хлопчик-мужичок» – виразні етюди та портрети місцевих жителів;
- «Хресна хода в Курській губернії» – перші начерки та задум цієї масштабної картини виникли під враженнями від релігійних процесій, які художник спостерігав на Слобожанщині.
Головною культурною окрасою міста є Художньо-меморіальний музей Іллі Рєпіна, до складу якого входить автентична меморіальна садиба, де мешкала родина художника. Тут зберігаються особисті речі, графічні роботи та репродукції митця.
Читайте також: Геній із Чугуєва: як Ілля Рєпін закарбував козацьку душу у світовому живописі
Визначні пам’ятки
Архітектура Чугуєва унікальна збереженим ансамблем військово-цивільної забудови першої половини XIX століття у стилі класицизму.
Серед головних пам’яток міста:
Штаб військових поселень: монументальний комплекс із вежею та годинником на Центральній площі, який є головною візитівкою міста.
Покровський собор (1826–1834 рр.): величний храм у стилі класицизму, що гармонійно доповнює архітектурний силует центру.
Шляховий палац: пам’ятка цивільної архітектури, призначена для перебування вищих посадових осіб під час військових оглядів.
Торгові ряди: зразок комерційної архітектури XIX століття, що нагадує про статус Чугуєва як важливого ярмаркового центру.
Природна окраса – Сіверський Донець: річка з високими пагорбами, густими лісами та мальовничими закрутами утворює неймовірний природний каркас Чугуєва.
Сучасність, випробування та стійкість
У ХХ столітті Чугуїв розвивався як промисловий та авіаційний осередок. У місті було засноване відоме Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків, яке підготувало тисячі пілотів, а місцевий аеродром став важливим об’єктом оборонної інфраструктури.
Зі здобуттям Україною незалежності Чугуїв зберіг статус важливого гарнізонного та культурного центру. Проте найважчим випробуванням для міста стало повномасштабне вторгнення росіян у 2022 році.
Розташований неподалік кордону та Харкова, Чугуїв із перших днів війни опинився під жорстокими авіаційними й артилерійськими обстрілами. Ворог прагнув захопити місто як стратегічний плацдарм для подальшого просування.
Завдяки мужності Збройних Сил України, місцевої територіальної оборони та стійкості жителів Чугуїв вистояв, ставши непохитним щитом для Харкова та важливим форпостом під час подальшої деокупації Харківщини.
Місто зазнало руйнувань житлової та цивільної інфраструктури, пошкоджень зазнали й об’єкти культурного спадку (зокрема будівлі музейного комплексу Рєпіна, звідки експонати були завчасно евакуйовані). Попри щоденні виклики війни, Чугуїв продовжує жити, працювати та тримати оборону.
MyKharkov.info
