Таємниця безлюдівського тролейбуса: міф чи нереалізований проєкт радянської доби

Серед жителів південного передмістя й досі живе стійка версія про те, що за радянських часів до Безлюдівки планували пустити тролейбусний маршрут з обласного центру. Місцеві перекази змальовують майже готові проєкти робіт, які нібито зупинилися в останній момент.

У цій публікації MyKharkov.info спробує дізнатися, чи дійсно існували наміри створити такий транспортний маршрут.

Легенди й розбіжності у версіях

Кожен мешканець Безлюдівки, щойно бачить штовханину в ранкових автобусах або тісняву після спекотного дня на місцевих пляжах, впевнено розповість вам: сюди мали провести тролейбус. Щоправда, версії щодо розміщення його кінцевої зупинки суттєво різняться.

Одні переконані, що розворотне коло планували в самому центрі селища біля церкви, інші вказують на край вулиці Зміївської, а треті й зовсім згадують сусіднє Васищеве.

При цьому на місцевих вулицях немає жодного натяку на опори чи контактну мережу — навіть у вигляді заморожених заготовок, як це сталося свого часу у напрямку станції Рогань у дев’яностих роках.

Читайте також: Чому Безлюдівка — не «без людей»: історія назв селищ та містечок біля Харкова

Що насправді передбачав Генеральний план 1986 року?

Відповідь на питання про реальність цих планів дає офіційна проєктна документація минулого століття. Якщо звернутися до Генерального плану розвитку Харкова 1986 року, розробленого з розрахунком до 2005 року та затвердженого Радою Міністрів УРСР, то в цьому розлогому документі згадується чимало амбітних ідей, аж до будівництва нового аеропорту в селищі Польова та атомної електростанції в Бірках. Проте про міжміський чи приміський тролейбус — жодного слова.

Електротранспорт у документах розглядався виключно в межах міської мережі, що цілком відповідало тогочасній містобудівній логіці. У Радянському Союзі міжміські тролейбусні лінії вважалися рідкісним винятком і будувалися лише за особливих географічних умов, як-от знаменита кримська траса.

Дехто припускає, що тролейбусну лінію могли планувати під розбудову нового житлового масиву на південних полях під Харковом. Однак Генеральний план 1986 року чітко закріплював ці території за аграрним сектором для забезпечення потреб харків’ян у ранніх овочах, картоплі, фруктах та молочній продукції.

Поля слугували ключовою сировинною базою для Харківської овочевої фабрики, Безлюдівського радгоспу та інших приміських господарств. Крім того, будівництво житла там було б неможливим через близькість до очисних споруд, наявність магістральних колекторів від ХТЗ та сусідство зі сміттєспалювальним заводом.

У профільному виданні архітектора Шкодовського та ін. «Харьков: вчера, сегодня, завтра» серед інфраструктурних задумів на старих проєктних планах згадувалося лише завершення окружної дороги через хорошівський ліс «Кульма» та північніше Підборівки, а також прокладання прямого шосе від південно-східної частини Харкова через поля на Зміїв. Про якесь житлове будівництво між Безлюдівкою та Котлярами навіть не йшлося.

Промисловий супутник замість житлового району

Також у радянських інженерів-проєктувальників не було наміру приєднувати Безлюдівку до Харкова, як це зробили свого часу з Великою Данилівкою, Олексіївкою чи П’ятихатками. Селище фігурувало в містобудівних документах у зовсім іншій ролі.

Його, разом із Васищевим, Дергачами, Чугуєвом та Солоницівкою, розглядали як промислове селище-супутник, куди прагнули винести частину виробництв, щоб розукрупнити обласний центр.

Для виконання нового генплану північний квартал Безлюдівки — «Підборівку» — почали зносити, щоб розчистити майданчики під філію «Турбоатома», склади заводу «ФЕД», філію «Протону» та для інших підприємств.

Крім того, в центральній частині селища зводили величезний комплекс Кооперативного технікуму, який планували перемістити з Харкова. Паралельно у Васищевому розросталася масштабна промзона на вулиці Промисловій.

Проте економічні реалії другої половини 1980-х років внесли свої корективи. Колосальні витрати СРСР на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у поєднанні зі світовим обвалом цін на нафту остаточно підірвали радянську економіку.

Фінансування регіональних об’єктів резко скоротилося, а наступний розпад СРСР зупинив втілення цих задумів. Тому багато промислових об’єктів у Безлюдівці та Васищевому так і залишилися довгобудами, а ті, що були готові, згодом змінили свій профіль.

Чому залізниця виграла у тролейбуса?

Навіть якби альтернативний сценарій реалізувався повністю, і Безлюдівка перетворилася б на потужний промислово-освітній вузол із новими заводами, це все одно не створило б потреби у тролейбусі. Усі заплановані промислові гіганти та навчальні корпуси розташовувалися у пішій доступності від залізничних зупинок.

У тогочасній транспортній системі приміські електрички виконували роль ефективного наземного метро. Вони чітко дотримувалися розкладу, не залежали від дорожньої ситуації та легко перевозили тисячі робітників і студентів під час перезмінок.

Залізниця одночасно вирішувала питання вантажних і пасажирських перевезень, роблячи ідею прокладання вартісної тролейбусної лінії абсолютно недоцільною.

Читайте також: 20 місць, які треба показати гостю Харкова

Таким чином, детальний аналіз старого генплану свідчить про те, що безлюдівський тролейбус був лише міфом. Жодних офіційних намірів прокладати сюди контактну мережу чи приєднувати селище до Харкова в містобудівних планах ніколи не існувало.

Василь Кисиленко