Новости по запросу "мир"

Харківський цирк — один із перших в Україні, проте це лише верхівка його унікальності. Історично склалося так, що Харків став чи не єдиним містом, де в різні епохи співіснували одразу три циркові арени.

Ім’я Людмили Охріменко дедалі частіше й упевненіше звучить у сучасному українському літературному просторі. Письменниця сміливо порушує складні теми: війну, гіркоту втрат, незламну силу духу та глибоку трансформацію особистості. Вона створює історії, які не просто читаються, а буквально проживаються разом із героями від першої до останньої сторінки.

Минулої доби російські окупанти завдавали ударів по населеним пунктам Харківського, Чугуївського, Куп’янського та Ізюмського районів.

Субота на Харківщині минула під знаком обстрілів та успіхів на фронті. Постраждали 10 цивільних унаслідок ворожих ударів по кількох населених пунктах, тоді як українські війська відбили дев’ять атак окупантів і систематично знищували ворожі позиції. Місто тим часом отримало нову енергетичну інфраструктуру.

Батько забороняв їй учитися, тому дівчина опановувала грамоту потайки. Згодом вона прагнула викладати, але тривалий час робила це неофіційно, адже не мала формального диплома. Здобувши його, вона нарешті видихнула з полегшенням, проте невдовзі імперська влада заборонила викладання українською мовою. Але Христина Алчевська не зупинилася.

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали місто Харків і 7 населених пунктів Харківської області. Внаслідок обстрілу в селі Грачівка Вільхуватської громади постраждала 54-річна жінка. Також медики надали допомогу 53-річній жінці, яка 18 березня зазнала травм у селі Вільхуватка.

Рух транспорту на вул. Северина Потоцького, на ділянці від вул. Миру до пр. Героїв Харкова, заборонений до 20:00 15 травня.

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали місто Харків і 16 населених пунктів Харківської області. Внаслідок обстрілів постраждали 10 людей.

Земля Харківщини зберігає значно більше таємниць, ніж ми можемо собі уявити. Реліквії, поглинуті століттями, часом виринають на світ там, де їх найменше чекають, докорінно змінюючи наше уявлення про минуле. Жага до пошуку прихованих цінностей завжди жила в серцях людей, і наш край не став винятком.

Субота 14 березня для Харкова почалася з ворожого удару по залізничній інфраструктурі та закінчилася вечірньою пожежею через атаку БпЛА. На фронті на Харківщині впродовж дня відбулося кілька бойових зіткнень, а в місті відзначали День добровольця та вшановували полонених.

Мер Харкова Ігор Терехов нагородив Сергія Соратокіна медаллю, почесною грамотою та годинником за порятунок чотирьох дітей, які провалилися під лід 11 березня. Переселенець з Великого Бурлука витяг із водойми дітей у критичній ситуації.

На жаль, Харкову максимально не пощастило з сусідами. Тому після початку повномасштабного вторгнення ті, хто не наважився виїхати за кордон, але й не міг залишатися під щоденними обстрілами, обрали для прихистку західні регіони України.

Ми звикли сприймати звичайний кошик як суто побутову річ, проте за його переплетінням ховається історія цілого народу та його творчої енергії. Харківщина — це не лише індустріальні гіганти та великі міста, а й унікальні народні промисли, що колись славилися на всю країну.

В ніч на 8 березня росіяни атакували БпЛА житловий сектор села Велика Бабка Чугуївського району. Внаслідок влучання спалахнула пожежа у приватному будинку. Троє мирних жителів отримали поранення.

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали місто Харків і 19 населених пунктів Харківської області. Внаслідок обстрілів двоє людей загинули; постраждали 7 людей, серед них – дитина.

Повернення до цивільного життя після фронту — шлях довгий і непростий. Для ветеранів він починається з багатьох викликів: від лікування й оформлення документів до пошуку роботи, навчання та психологічної адаптації. У цей період критично важливо мати поруч фахівців і простори, де допоможуть розібратися з новими обставинами та не залишитися наодинці з труднощами.

Рух транспорту на вул. Чернишевській, на ділянці від вул. Миколи Хвильового до вул. Ярослава Мудрого, заборонений до 15:00 5 березня.

Коли вулицями Харкова лунає сирена, містяни знають: комусь терміново потрібна допомога. Ця структура працює без перерв і вихідних, виїжджаючи туди, де рахунок йде на хвилини — на місця ДТП, до пацієнтів із інсультами чи травмами. Саме з цих екіпажів починається порятунок, ще до госпіталізації.

Перед початком чергового навчального року в Польщі тисячі українських родин знову постали перед вибором, який є набагато складнішим, ніж здається на перший погляд. Залишити дитину в українській онлайн-школі, тримаючись за зв’язок із домом, чи прийняти місцеві правила гри й інтегруватися в польську систему освіти? Для одних це питання принципу, для інших — безпеки, а для більшості — страху помилитися в рішенні, що визначатиме майбутнє дитини на роки вперед.

З прифронтового села Новоосинове на Харківщині евакуювали жінку та двох дітей після атаки російським КАБом. Батько загинув, мати отримала перелом хребта, 13-річна донька — опіки та ймовірну втрату зору.

Повернувшись із передової, багато харківських ветеранів свідомо обирають залишитися вдома. Попри постійні ризики, канонаду обстрілів та життя під звуки сирен, які стали невіддільною частиною буднів, вони не покидають Харків. Для когось це рішення продиктоване близькістю родини, для когось — роботою, а для когось — глибоким відчуттям відповідальності за місто, де війна стала щоденною реальністю.

Іноді здається, що ми живемо в якійсь казковій реальності. Щоправда, ця казка здебільшого нагадує фільм жахів, однак… Тож давайте трохи відволічемося від сумних думок, зануримося у чарівний вигаданий світ та уявимо Харків як велике, могутнє та щасливе королівство.

Що відбувається з дітьми, коли війна забирає не лише домівку, а й школу, в якій вони вчилися жити самостійно? Для вихованців спеціального навчально-тренувального комплексу імені Володимира Короленка у Харкові 2 березня 2022 року стало днем, коли звичний світ розлетівся на скалки. Російські удари зруйнували будівлю одного з найстаріших освітніх закладів України для дітей із порушеннями зору – місце, яке було не лише школою, а й простором навчання, творчості та безпеки.

Харків та його мешканці давно живуть у реальності, де світло перестало бути просто фоном повсякденності. Тепер це чинник, що визначає ритм усього міста – від курсування транспорту й роботи крамниць до тепла в оселях і можливості залишатися на зв’язку.

Попри війну, Харків продовжує жити й триматися за своє право на майбутнє. Тут пам’ять про втрати серед містян народжується не у гучних монументах, а у тихих міських просторах, де можна просто зупинитися, згадати рідних або на кілька хвилин відчути тепло людської присутності. Харків шукає спосіб говорити про біль без крику, без примусу скорботи, але з великою повагою до кожного життя. Мабуть, саме тому нові ідеї меморіалізації виглядають як обережний початок розмови про життя після війни.

За останні роки учням Харківщини довелося докорінно змінити уявлення про навчання. Спершу пандемія COVID-19 перемістила дітей із-за звичних парт за монітори комп’ютерів, а згодом повномасштабне вторгнення поставило під загрозу саме право на освіту. Здавалося, очне навчання у прифронтовому регіоні неможливе, проте місцева влада зробила ставку на «підземну» модель. Те, що починалося як смілива ідея, швидко перетворилося на масштабну мережу безпечних освітніх просторів.

Мабуть, ви бачили в соцмережах меми про особливу любов жителів Харкова до свого міста. Когось вони дратують, комусь подобаються, а в когось викликають неабияку гордість. Ніхто не може пояснити цей топонімічний феномен, але здається, щойно в графі «місце проживання» з’являється слово «Харків», людина автоматично отримує +100 балів до опції «зв’язок із рідним містом».

Захід з нагоди Національного дня молитви за Україну відбувся 24 лютого на ст. м. «Університет». Участь у ньому взяв міський голова Ігор Терехов, представники духовенства, харків’яни, які вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих захисників країни.