У 2024 році харків’янин Леонід Станіславський відсвяткував свій 100-річний ювілей. Він не лише досяг поважного віку, а й залишається неймовірно активним і позитивним. Понад те, Станіславський продовжує грати в теніс, бере участь у міжнародних змаганнях, увійшов до світової Книги рекордів Гіннесса та став найкращим тенісистом у віковій категорії «90+», яку створили саме за його ініціативи.
Леонід Станіславський народився в Харкові 22 березня 1924 року. Усе життя він мешкає в рідному місті й щиро його любить. Навчався в Харківському авіаційному інституті, де здобув фах інженера. Згодом працював на місцевому авіазаводі, а з 1953 року — на підприємстві «Союзпроммеханізація», де проєктували канатні дороги.
У 1958 році став співробітником інституту «Південдіпроруда», якому присвятив понад 30 років. За цей час він очолив відділ, активно писав і публікував наукові праці, а згодом захистив кандидатську дисертацію та здобув науковий ступінь.
Протягом усього життя Леонід Якович намагався йти в ногу з часом. Він опанував комп’ютер і смартфон, навчився користуватися електронною поштою та інтернетом. Окрім роботи, мав пристрасне хобі — великий теніс.
Почав грати приблизно в 30 років на кортах місцевих парків. Спочатку це була лише розвага та приємне дозвілля, але поступово його ставлення до гри ставало дедалі серйознішим.
Вийшовши на пенсію, він продовжував тренуватися тричі на тиждень. Згодом теніс перестав бути для нього просто хобі. Рекордсмен зрозумів, що готовий до більшого — участі у професійних змаганнях міжнародного рівня.
Розпочати кар’єру в професійних чемпіонатах Леонід Станіславський вирішив, коли йому виповнилося 90 років. Міжнародна федерація тенісу відгукнулася на його пропозицію і створила вікову категорію «90+». Виявилося, що у світі є й інші гравці, готові змагатися в такому поважному віці.
Крім того, Леоніда Яковича підтримали українські спонсори, адже власних заощаджень на оплату міжнародних поїздок у пенсіонера не було.
У своїй категорії тенісист здобув срібло та бронзу на світових першостях, а також нагороду найсильнішого тенісиста планети. У 97 років його ім’я внесли до Книги рекордів Гіннесса як найстаршого гравця в теніс, який змагається на міжнародному рівні.
Не оминули увагою харків’янина й зірки світового спорту. Протягом професійної кар’єри він виходив на корт з українською чемпіонкою Еліною Світоліною, полькою Агнешкою Радванською та німецьким тенісистом Александром Звєрєвим.
Особливо пам’ятною стала зустріч із легендарним Рафаелем Надалем, яку організували друзі. Вони зіграли кілька геймів і поспілкувалися. Попри півстолітню різницю у віці, атлети легко порозумілися завдяки спільній пристрасті до тенісу.
Після цього Леонід Якович почав мріяти про зустріч із Роджером Федерером. А в одному з інтерв’ю до свого сторіччя зізнався, що хотів би спробувати побоксувати з Володимиром Кличком.
У 2023 році тенісист узяв участь у ветеранському чемпіонаті в Австралії, де долучився до збору коштів на підтримку України. Тоді вдалося зібрати 500 тисяч доларів. Леонід Якович розповідав, що змагався із сильними суперниками, причому всі вони були молодшими за нього. Проте це не зупинило спортсмена, а навпаки — додало жаги до перемоги.
Тепер, коли харків’янин перетнув сторічну межу, категорія «90+» йому вже не зовсім пасує. Офіційної категорії «100+» у професійному тенісі поки немає, але, хтозна, можливо, Міжнародна федерація відкриє її спеціально для нього.
Читайте також: Сила, яка не знає віку: історія 79-річного харків’янина, що став чемпіоном Європи з гирьового спорту
За десятиліття тренувань теніс став для Леоніда Станіславського стилем життя. Такою ж сильною є хіба що його любов до рідного міста. Саме тому після початку повномасштабного вторгнення він категорично не хотів виїжджати з Харкова. Проте родичі за кордоном наполягали на евакуації, адже місто потерпало від постійних обстрілів.
Зрештою Леонід Якович погодився виїхати до кордону разом із сусідами. Поїздка тривала три дні, але завершилася вдало. Прийняти рішення про від’їзд було важко, оскільки він усе життя провів у Харкові, тож мрія про повернення не полишає його.
Перші місяці після евакуації тенісист мешкав у доньки Тетяни в Любліні. Саме тоді наближався черговий чемпіонат світу. Донька вмовляла батька відмовитися від поїздки й залишитися вдома, проте в травні 2022 року спортсмен усе ж вирушив до США. Там він узяв участь у чемпіонаті світу у Флориді в категорії «65+».
З Флориди Станіславський поїхав до онуки Ольги, яка з родиною мешкає поблизу Вашингтона. Там він нарешті побачив правнуків — Левка та Максима. Рідні запрошували його залишитися, адже мають великий будинок і всі умови.
Проте Леонід Якович прагнув продовжувати тренування, тому шукав місце, де міг би грати регулярно й у безпеці. Так доля привела його до Литви. Зараз він мешкає в геріатричному пансіоні курортного містечка Тракай, де двічі на день тренується та готується до майбутніх матчів.
У Тракаї харків’янин миттєво став місцевою знаменитістю. Його впізнають на вулицях, зустрічають оплесками й просять про фото. Леонід Якович не відмовляє шанувальникам, а до слави ставиться спокійно.
Він не шукав популярності, але використав її для доброї справи на благодійних змаганнях в Австралії. Тенісист радіє, що може привернути увагу до України та допомогти в боротьбі, адже понад усе мріє про мир і повернення до Харкова.
Поки що через небезпеку він не планує повертатися назовсім. Проте влітку 2023 року він відвідав Україну: побував у Чернівцях з майстер-класом та завітав на Одеський кінофестиваль, де презентували фільм про найстаріших тенісистів світу, зокрема й про нього.
Читайте також: Харків’янин Данило “Zeus” Тесленко: капітан, який навчив український Counter-Strike перемагати
Леонід Станіславський довів, що вік — не перешкода для здійснення мрій. Його історія надихнула британського режисера Дена Лобба зняти фільм про найстарших гравців, які беруть участь у ветеранських змаганнях ITF.
Стрічка «Сивочолі гравці» була представлена в Одесі влітку 2023 року. Глядачі мали змогу поспілкуватися з творчою групою та самим героєм. Ден Лобб ділився, як його вразила доля Леоніда Яковича.
Під час зустрічі режисер навіть не стримав сліз, слухаючи розповідь про початок повномасштабного вторгнення та вимушений від’їзд із Харкова. У цьому міжнародному проєкті історія Станіславського стала водночас історією про незламність усіх українців.
Сам Леонід Якович розповів, що після 99-річчя почав святкувати день народження щомісяця, аби напевно дочекатися століття. Тепер він втілює наступні мрії: подорожі до Італії, Швейцарії та Франції, а згодом — обов’язкове повернення до Харкова для нових тренувань.
У спорті він знайшов покликання, яке допомогло йому зберегти себе та жагу до життя. Історія харківського тенісиста надихає кожного вірити у власні сили, адже мрії не мають вікових обмежень.
Галина Григорів
Не забудьте підписатися на 
в Телеграмі 
, щоб мати можливість читати нові пости!
Комментирование закрыто.