Новости по запросу "діти"

Ще кілька років тому ідея «міста під землею» видавалася сюжетом фантастичного роману. Проте у лютому 2022-го вона раптово стала частиною реальності — різкою, виснажливою і незвичною для кожного. Коли в Харкові пролунали перші вибухи, люди інстинктивно шукали порятунку внизу: у метро, підвалах, паркінгах — будь-де, що здавалося надійнішим за стіни квартир. Саме там містяни перечікували перші атаки, не усвідомлюючи, наскільки тривалим виявиться це випробування.

Будівництво першого в Україні підземного дитячого садка незабаром планують почати в Харкові.

Підготовка безпечних просторів для складання випускниками закладів середньої освіти Національного мультипредметного тесту триває в Харкові.

18 грудня 2025 року суддя, керуючи авто, здійснила наїзд на двох неповнолітніх дівчат, які в цей час переходили проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу. Діти отримали важкі травми. Слідство у справі вже завершено: керівник Харківської обласної прокуратури Юрій Папуша особисто затвердив обвинувальний акт стосовно водійки. Судді інкриміновано порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілим (ч. 2 ст. 286 КК України).

Земля Харківщини зберігає значно більше таємниць, ніж ми можемо собі уявити. Реліквії, поглинуті століттями, часом виринають на світ там, де їх найменше чекають, докорінно змінюючи наше уявлення про минуле. Жага до пошуку прихованих цінностей завжди жила в серцях людей, і наш край не став винятком.

1990-ті роки запам’ятались жителям міста як період кардинальних змін. Харків’яни лишалися без робочих місць через закриття збиткових підприємств-гігантів. Іншим місяцями затримували зарплату або вона була настільки мізерною, що грошей не вистачало навіть на найнеобхідніше. Через економічну кризу жінки вчились готувати з обмеженої кількості продуктів, тому раціон родин часто був однотипним.

У Радянському Союзі навіть ігри мали свою неофіційну ієрархію. Еталоном логіки та дисципліни вважалися шахи й шашки, а замикали список карти. Їх таврували як шкідливу азартну розвагу, намагалися ігнорувати або забороняти. Однак за межами офіційних правил у карти грали скрізь: у потягах, електричках, туристичних походах, на пляжах та лавах під під’їздами. І навіть там, де формально картярів не мало бути — у лікарнях, санаторіях, школах та піонерських таборах.

Повномасштабне вторгнення докорінно змінило ритм студентського Харкова. Місто, яке десятиліттями було освітнім серцем України, сьогодні звикає до суворих реалій: лекції під звуки сирен, іспити в укриттях та безпечні простори замість звичних аудиторій. Попри понівечені корпуси та зміну географії студентства, академічне життя тут не зупинилося, а трансформувалося у нову, стійку модель.

Міський голова Ігор Терехов 9 березня оглянув другу чергу підземної школи, облаштованої в захисній споруді цивільного захисту в Холодногірському районі. Розширення освітнього простору дозволило збільшити кількість учнів, які можуть навчатися в безпечних умовах.

Деякі лікарні залишаються лише пунктами надання допомоги, інші ж вростають у пам’ять міста. Олександрівська належить саме до останніх. Заснована у другій половині XIX століття, вона вже понад 150 років є одним із найвпливовіших медичних закладів України. Розташована в історичному центрі поблизу Південного вокзалу (на вулиці Благовіщенській), вона від заснування була відкритою для всіх — незалежно від статку чи віросповідання.

Харківська соборна мечеть — це точка на карті міста, де історія водночас руйнується й оживає. Насправді це не просто архітектурна домінанта на березі Лопані, а живий осередок щоденних молитов. Вона перетворилася на простір, де релігійна традиція переплітається із сучасним соціальним життям. Тут проводять культурні заходи, допомагають нужденним і формують нову ідентичність багатонаціонального Харкова.

На Харківщині завершили будівництво 17 підземних шкіл, які дозволять близько 20 тисячам учнів повернутися до офлайн або змішаної форми навчання. Частину закладів уже ввели в експлуатацію, де діти вже навчаються. Ще 17 шкіл планують побудувати до 1 вересня 2026 року.

Харків і область 3 березня пережили черговий день під тиском російських атак, затримань організаторів схем ухилення від мобілізації та обговорення інфраструктурних проблем. Нацгвардійці збили вісім ворожих безпілотників над містом, СБУ затримала агентку фсб, а комунальні підприємства накопичили мільярдні борги за електроенергію.

Перед початком чергового навчального року в Польщі тисячі українських родин знову постали перед вибором, який є набагато складнішим, ніж здається на перший погляд. Залишити дитину в українській онлайн-школі, тримаючись за зв’язок із домом, чи прийняти місцеві правила гри й інтегруватися в польську систему освіти? Для одних це питання принципу, для інших — безпеки, а для більшості — страху помилитися в рішенні, що визначатиме майбутнє дитини на роки вперед.

Росіяни вдень, 2 березня, атакував житловий дев’ятиповерховий будинок у Шевченківському районі.

Є міста, що закарбовують свою пам’ять у камені, а є ті, чия історія вплетена в ремесло. Слобожанщина XVII–XIX століть сповнювалася гулом майстерень: тут кували залізо, ткали полотно, різьбили дерево. Кожен промисел залишав слід не лише в побуті, а й у топоніміці — назвах вулиць та площ. Харків зростав разом із майстрами, чиї руки формували характер міста так само, як і його архітектурне обличчя.

Коли політики знову заговорили про обриси можливого завершення війни, для тисяч родин із Харкова за кордоном це прозвучало як особистий виклик: чи є куди повертатися? Після 24 лютого 2022 року вони залишали місто під канонаду обстрілів, кидаючи квартири з вибитими шибками, кар’єри та звичне життя. Для багатьох європейські країни стали не просто тимчасовим прихистком, а місцем, де вони заново вчилися тиші.

27 лютого для Харківщини видався днем гострих безпекових викликів і природних загроз. СБУ оголосила підозри російським військовим за застосування хімзброї, регіон потерпає від масштабних підтоплень через танення снігу, а обстріли не припиняються.

Батьки, що прагнуть змалку давати дітям найкраще, сьогодні з особливою відповідальністю ставляться до вибору дитячого садка. Окрім традиційних факторів — репутації, досвіду вихователів та навчальної програми — на перший план вийшла безпека. Якщо раніше харків’яни могли вільно записувати малюків до державних закладів за місцем проживання, то з початком повномасштабного вторгнення росіян ситуація докорінно змінилася.

Харків пережив одну з найбільших комбінованих атак за останній час — місто та область обстрілювали дві години. Вперше зафіксували застосування дрона на оптоволокні, 20 тисяч мешканців області залишилися без електрики, а бої на Куп’янському напрямку продовжуються. День запам’ятався масштабними наслідками ударів та новими викликами для оборони.

Попри війну, Харків продовжує жити й триматися за своє право на майбутнє. Тут пам’ять про втрати серед містян народжується не у гучних монументах, а у тихих міських просторах, де можна просто зупинитися, згадати рідних або на кілька хвилин відчути тепло людської присутності. Харків шукає спосіб говорити про біль без крику, без примусу скорботи, але з великою повагою до кожного життя. Мабуть, саме тому нові ідеї меморіалізації виглядають як обережний початок розмови про життя після війни.

За останні роки учням Харківщини довелося докорінно змінити уявлення про навчання. Спершу пандемія COVID-19 перемістила дітей із-за звичних парт за монітори комп’ютерів, а згодом повномасштабне вторгнення поставило під загрозу саме право на освіту. Здавалося, очне навчання у прифронтовому регіоні неможливе, проте місцева влада зробила ставку на «підземну» модель. Те, що починалося як смілива ідея, швидко перетворилося на масштабну мережу безпечних освітніх просторів.

Мабуть, ви бачили в соцмережах меми про особливу любов жителів Харкова до свого міста. Когось вони дратують, комусь подобаються, а в когось викликають неабияку гордість. Ніхто не може пояснити цей топонімічний феномен, але здається, щойно в графі «місце проживання» з’являється слово «Харків», людина автоматично отримує +100 балів до опції «зв’язок із рідним містом».

Неспокійний день у Харкові: водії порушували правила і атакували правоохоронців, корупціонери намагалися впливати на роботу ТЦК та СП, а росіяни продовжували обстрілювати Харківщину.

11 лютого протягом дня росіяни здійснили низку ударів по населених пунктах Харківської області.

Протягом минулої доби ворожих ударів зазнали 17 населених пунктів Харківської області. Внаслідок обстрілів загинули четверо людей, троє з них – діти; постраждали 6 людей.

Неспокійний день для Харківщини — обстріли залишили чотирьох поранених, включаючи дітей. Водночас українські захисники продовжують звільняти територію від окупантів.

9 лютого два російських безпілотники, за попередніми даними типу «Молнія», атакували Шевченківський район. Перше влучання сталося близько 11:10 — БпЛА не здетонував. Друге влучання відбулося орієнтовно через годину — у дах СТО. Без постраждалих.

Будівництво першого в Харкові підземного закладу дошкільної освіти невдовзі розпочнеться в Холодногірському районі.