Тема сімейного насильства, здавалося б, детально розглянута під громадським мікроскопом, але навіть тут є білі плями. Йдеться про те, коли від насильства страждають представники «сильної статі».
Дійсно, суспільство звикло бачити в ролі жертви лише жінку, і цей погляд важко вважати стереотипним, адже левова частка скарг на такі кричущі проблеми у родині надходить саме від представниць «слабкої» статі
Але, навіть в часи патріархального світу та панування «традиційних» цінностей, прояви побутового насильства щодо чоловіків були не менш кричущі. Від них страждають навіть всесвітньо відомі особистості. Ми зібрали деякі цікаві факти для вас.
Відомо, що молода дружина відомого філософа Сократа відрізнялася крутим характером. Подружжя побралося, коли Сократу вже виповнилося 50 років, в родині народилося троє дітей. Здавалося б, живи, вивчай науки, залишай слід в історії, молися богам, насолоджуйся теплом сімейного вогнища. Але, нічого подібного.
Біографи Сократа зображують Ксантипу як людину з надзвичайно нестерпним норовом. Жінка буквально «зводила та пиляла» чоловіка, і дуже скоро її крута вдача стала темою жартів та пліток для всіх афінських громадян.
Одного разу Алківіад побачив, як дружина принижує Сократа, і запитав у нього, чому той не вижене з дому таку злу дружину.
Сократ відповів так: «Тому, що, коли я терплю її таку у своєму будинку, то звикаю зносити нестриманість і несправедливість інших за межами оселі».
Прадавні грецькі класики пригадують ще один кричущий випадок: не задовольняючись усіма тими образами, в яких вона виливала гнів на Сократа, Ксантиппа в люті вилила йому на голову відро помиїв.
«Після такої бурі, — тільки й сказав на це мудрець, — можна було очікувати, що гроза не пройде без дощу!»
Читайте также: Время покатушек: топ-5 пунктов проката электросамокатов в Харькове
Психологи стверджують: в близьких стосунках обидві сторони одночасно і по черзі можуть виступати в ролі домашніх тиранів. Щось подібне сталося в житті королеви франків Фредегонди, яка юною дівчиною з незнатної родини потрапила в оселю короля Хильперика І та його дружини Аудовери.
Гарна та розумна служниця дуже скоро зблизилася із королем та за допомогою інтриг «вивільнила» монарха династії Меревінгів відправити королеву в монастир.
Другий шлюб Хильперика, теж з принцесою знатного походження, не приніс щастя та сімейного спокою. Після бурхливих сварок молода дружина раптово померла, за підозрілими обставинами. І вже тоді король одружився з фавориткою.
Фредегонда плела інтриги, таємно знищували один за одним нащадків чоловіка від інших жінок – ніхто не повинен був заважати їй та її власним дітям на шляху до багатства та величі.
Однак, її владі загрожували неприємні обставини: троє малолітніх дітей Хильперіка та Фредегонди померли в юному віці. Знадобився новий спадкоємець. Королева не розраховувала на законного чоловіка, тому наблизила до себе декілька гарних придворних.
Спільними зусиллями на світ з’явився принц Хлотар, батьком якого сучасники вважали одного з друзів монарха. Разом з коханцем підступна правителька підіслала до короля найманих вбивць. Ставши вдовою, правила замість малолітнього сина.
Фредегонда померла у своєму ліжку в 597 році. Поховали її поруч з чоловіком в паризькій церкві Сен-Жермен-де-Пре.
Всесвітньовідомий письменник Оскар Уайльд в середньому віці особливо не приховував своєї нетрадиційної орієнтації. Його знайомство з молодим аристократом Альфредом Дугласом зіграло рокову роль в подальшому житті класика.
Автор роману «Портрет Доріана Грея» безповоротно закохався в Бозі (так називали Альфреда, третього сина маркіза Куінсберрі, рідні та друзі). Їх споріднювала любов до мистецтв, філософії, літератури, однак спільне життя не склалося.
Бозі, за спогадами сучасників, людиною був егоїстичною, волів маніпулювати, підпорядковувати, впливати на інших. Дуже скоро Уайльд підпав під вплив коханця, терпів від нього навіть публічні приниження, але поспішав виконати будь-які забаганки. Він боготворив коханого, в листах порівнював його з героєм давньогрецьких міфів Гіацинтом, клявся в вічному коханні.
Ця палка любов коштувала Оскару Уайльду свободи. Після гучного та скандального судового процесу, Уайльд був визнаний винним і засуджений до двох років тюремного ув’язнення та виправних робіт. Дугласа відправили на заслання в Європу.
Перебуваючи у в’язниці, Уайльд написав і послав Дугласу критичний лист, відомий під назвою «De Profundis», докладно описуючи в ньому свої переживання, думки й почуття щодо самого себе і до Альфреда.
Уайльд прожив решту свого життя в Парижі, помер у Франції 30 листопада 1900 року, в повній убогості, а Дуглас був головним розпорядником на його похоронах, сперечаючись на краю могили з Робертом Россом, одним з кращих друзів Уайльда.
Читайте также: Любимое место прогулок богачей: история Карповского сада
У майбутнього видатного письменника Франца Кафки з раннього віку склалися напружені стосунки з батьками. Єдиний син в заможній буржуазній родині, він мав можливість отримати гідну освіту та не турбуватися про хліб насущний.
Але все його дитинство та молоді роки пройшли під знаком деспотичного контролю та необґрунтованої критики зі сторони батька та матері. Вони вважали за потрібне постійно нагадувати спадкоємцю, що йому «занадто гарно живеться», таким чином сформували у Франца відчуття провини, від якого він страждав все своє недовге життя.
«Через роки я все ще страждав від болісного уявлення, як величезний чоловік, мій батько, вища інстанція, майже без будь-якої причини — вночі може підійти до мене, витягнути з ліжка і винести на балкон, — ось, значить, яким нікчемою я був для нього«, — ділився гіркими спогадами Кафка.
Таке покарання хлопчик отримав за те, що попросив пити в ночі – батьки проста виставили дитину на темний холодний балкон та зачинили двері.
Дивно, але Франц Кафка, схоже, навіть не намагався послабити травматичні сімейні пута – відомо, що до 31 року письменник мешкав в одній оселі з суворими батьками.
Письменник користувався успіхом у дівчат, але жодні відносини не закінчилися весіллям. Можливо дитяча травма виявилася занадто болючою.
Прем’єр-міністр Англії, лорд Мельбурн Вільям Лем увійшов в історію завдяки дружині леді Кароліни. Яка, своєю чергою, прославилася завдяки бурхливому роману з лордом Байроном, що драматично протікав майже на очах законного чоловіка, родини та всього аристократичного суспільства Лондона.
Вільям познайомився з майбутньою нареченою у 20-річному віці, дівчині тільки виповнилась 13, вона користувалась приголомшливим успіхом у вищому світі. Невисока, струнка, жвава, вона відмінно танцювала, вільно розмовляла трьома мовами, цікавилась живописом та літературою.
Молодята побралися за взаємною згодою в 1805 році, мешкали переважно в Лондоні. Чоловік робив політичну кар’єру, дружина жила на власний розсуд, поки через сім років шлюбу, не познайомилася з всесвітньо відомим поетом.
Ця зустріч стала фатальною для родини Лем.
Кароліна безумно закохалася в Байрона, палких почуттів не приховувала, без сорому з’являлася з коханцем у вищому світі, принижуючі й ображаючи законного чоловіка. Дуже скоро «рогоносець» Вільям Лем став темою пересудів та насмішок оточення. Але що він міг зробити?
Читайте также: Если вас остановили: как правильно разговаривать с полицейскими в Украине
Тільки мовчки страждати й чекати, сподіваючись, що вітряна дружина «перебіситься» та поверниться в родину. У подружжя підростав єдиний син хворий на епілепсію, він потребував любові та уваги обох батьків. Всі спроби Вільяма врятувати сім’ю не увінчалися успіхом.
Кароліна померла у віці 42 років, історики стверджують, що ранню смерть жінки наблизили алкоголь та захоплення опіумом.
Вільям пережив егоїстичну невірну дружину майже на 20 років. Він здобув титул лорда Мельбурна, зробив гарну політичну кар’єру і навіть став другом та наставником королеви Вікторії. Сучасники вважали його «чарівним», але особистого щастя Лем так і не пізнав.
Олена Ігнатенко
Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Everyone has to be protected», що впроваджується ГО “Ти потрібен Україні” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів є виключною відповідальністю ГО “Ти потрібен Україні”, і не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
This material was prepared as part of the «Everyone has to be protected» project implemented by the NGO «Ukraine needs you» supported by the Democracy Commission Small Grants Program of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors of the sole responsibility of NGO «Ukraine needs you» and do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.
Не забудьте підписатися на 
в Телеграмі 
, щоб мати можливість читати нові пости!
