Коли зникає мова – зникає нація. В Україні питання мови – це наріжний камінь. «А почему я должен говорить на мове?» — питання , яке звучить не лише в побуті, а навіть з трибуни Верховної Ради чи екранів телевізорів.
За статистикою, 64% населення України виступає за зміцнення державної мови. Але у житті ми бачимо зовсім іншу правду.
Чи завжди Харків говорив російською мовою? Чому мова – це зброя? І як її використовують для розбрату та початку воєнних дій?
Спробували розібратися в «мовному питанні».
16 липня 2019 року в дію вступив закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Документ передбачає, що вільне володіння державною під час виконання службових обов’язків – це не примха, а обов’язок. В то же час, у сфері приватного спілкування, у побуті та під час виконання релігійних обрядів мова може бути різною.
Така ж ситуація склалась на телебаченні та радіо – рада ввела квоти на україномовний продукт. 75% всього контенту повинно бути державною мовою.
Однак, норми щодо адміністративної відповідальності (зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення) за порушення вимог Закону наберуть чинності лише за три роки – 16 липня 2022-ого.
Це зовсім не означає, що поки, що не варто переходити на українську мову. І якщо зі сферою державної політики все зрозуміло, то найбільше занепокоєння викликає саме побут.
«А почему я должен», «я так привык», «я не понимаю мовы» — це ще не найгірше, що можна почути на адресу української мови. Хоча сама ситуація патова – в державі Україна треба виправдовувати розмову українською мовою!
Нещодавно в автобусі «Луцьк – Київ» розгорівся скандал через російський серіал. На цьому маршруті їхала волонтер Ярина Чорногуз. Вона лише поховала свого хлопця, військового Миколу Сорочука, який загинув на Донбасі.
Дівчина попросила вимкнути російський серіал, за що її висадили з автобусу. І всі, хто був у салоні або відмовчався, або цикали на волонтера зі словами «какая разница».
На водія в Києві вже чекали ветерани АТО та муніципальна варта. Однак, він не довіз людей до автовокзалу, всіх висадив біля однієї із станцій метро.
Перевізник вибачився за ситуацію, звільнив водія та заявив, що на маршрути дає фільми та серіали виключно з українською озвучкою.
Не можуть заспокоїтися з російською мовою і новобрані народні депутати. Так, ОПЗЖ вимагає повернути російську мову в школи, бо «українська мова – це формальність, а усі і так говорять в Україні російською мовою». Їхні думки повторюють і окремі «слуги народу».
Конфлікт з одним із них навіть виник у прямому ефірі одного з політичних шоу. Відома співачка Ольга Полякова, яка, до слова, співає лише російською, пристидила народного обранця від “Слуги народу” Максима Бужанського.
Полякова заявила нардепу, що в Україні має бути одна національна мова, мова самоідентифікації. Якщо хтось проти, то він явно не підтримує незалежності держави.
Читайте також: Сварщик, бизнесмен, программист: истории харьковчан, уехавших на заработки в Польшу
У 2019 році в Харкові розгорілося відразу декілька мовних скандалів.
Спершу журналісти програми «Гроші» провели власний експеримент і в ряді центральних ресторанів не знайшли меню українською мовою. Варто зазначити, що провести дослідження журналісти вирішили після того, як в одному із супермаркетів продавчиня заявила, що «не дочекається, коли російські танки будуть в місті».
В більшості випадків офіціанти пояснювали це тим, що центральні офіси знаходяться у Москві. Одному із закладів взагалі прозвучала фраза: «а вы по-русски совсем не понимаете?».
У вересні з’ясувалось, що директорка однієї із шкіл намагалася ввести російську мову. Адміністрація навчального закладу роздала батькам заяви, у яких просила вказати, що вони бажають, щоб їхні діти вивчали російську.
Правозахисники обурились – батькам повинні були запропонувати цілий список додаткових предметів на вибір, не лише російську.
В листопаді також у харківській школі в дитячому табелі вчитель написав – російська мова – мова корінного народу. Новий скандал, відколи це росіяни визнані корінним народом?
І, звісно, історія з харків’янкою Маргаритою Паша. Дівчина перемогла у конкурсі «Міс Україна 2019», але відмовилась дати інтерв’ю українською мовою для програми «Світське життя».
Сама Маргарита заявила, що «думає російською, але любить все українське». А інтерв’ю не було, бо вона була зайнята і втомлена. Хоча Катерина Осадча заявляла, що причиною була відмова говорити державною мовою.
Заслужений професор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Володимир Калашник переконує, що на початку минулого століття Харків був повністю україномовним з національними школами, часописами, літературними угрупованнями й театрами, зокрема й прославленим «Березолем» Леся Курбаса..
Наприкінці 1920-х—початку 1930-х років розгорнувся надуманий, сфальшований процес так званої Спілки визволення України, коли було знищено весь цвіт української нації, репресовано 500 українських письменників.
Вже у 1980 роках в місті діяла лише одна україномовна школа.
Хоча самі мовознавці визнають – російська мова у Харкові дуже відрізняється від літературної. Наповнення діалектизмами та незрівнянні пом’якшення літер роблять навіть «харківську російську» унікальною.
До 2018 року, російська мова мала статус регіональної для Харківської області. А зараз, хоч депутати обласної ради і намагалися залишити їй статус регіональної, все таки цю норму відмінили.
Редакція поспілкувалася з людьми, які перейшли на спілкування українською мовою.
Я намагалась перейти на українську мову декілька разів. Але російськомовне оточення «повертало» мене назад. Мозок відмовлявся працювати швидко і я все одно вживала російські слова, речення. Напевно, я б так і говорила б російською. Але позаминулого літа я поїхала в Італію. І все. Мене почало бісити, що якщо чули російську мову, то відразу запитували чи я з Росії. Доводилось довго пояснювати, що я з України. Часто навіть доводилось розказувати, де ця країна знаходиться. І я повернулась іншою людиною.
Мова – це крутіша самоідентифікація, ніж одягнуть на себе вишиванку. Це те, що завжди з тобою. Мої друзі в більшості говорять російською. Я нікого не засуджую. Але поки на наших вулицях багато російської, з Кремля так само часто будуть лунати заклики — «захищати російську мову», а значить нести нам війну. Не хочу бути сателітом Росії.
Читайте також: Украинская молодежь в Польше: почему «будущее нации» не хочет возвращаться домой
Я народився і виріс під Бердянськом. У 17 років приїхав навчатися до Харкова, тут і лишився. В школі вчив українську, але про те щоб говорити нею, не могло бути і мови – все оточення було російськомовним.
Переходити на українську почав десь у 2015 році. Це була моя перша ротація на схід. І українська мова – це як жовтий скотч, коли ти розумієш, хто свій, хто чужий. (Жовтий скотч використовують українські військові, аби позначити своїх на передовій – ред.).
У мене в підрозділі були хлопці з усієї України. Були навіть із Івано – Франківська, коли вони починали говорити діалектом — їх взагалі ніхто не розумів. Але, згодом, я помітив, ми матюкаємось російською, про рідних говоримо лише українською. В цьому є щось рідне, своє. Путін використовує російську мову проти нас. Навіть зараз. Перейти на державну – не соромно. Соромно хапатися за чуже і кричати «какая разница».
Зараз я викладаю у курсантів. І знаєте, вони краще говорять українською, ніж ми, коли були їхнього віку.
«Росія закінчується там, де закінчується російська мова», — заявив колись Путін і намагався зробити так, щоб російська мова розповсюджувалась на всі країни колишнього Союзу. Особливу ставку кремль робив на Схід і Південь України та Білорусь. Існував навіть цілий проект «триєдиного російського народу».
В Білорусі, наприклад, «мовне питання» взагалі під забороною. І це призвело до того, що 90% населення країни взагалі не знає білоруської. Зате Лукашенко звітує, «Кремль вдячний нам, що ми не мусолимо мовного питання. Нам би цього не пробачили, як деяким іншим країнам».
Що стосується України, то саме це «мовне питання» лишається для проросійських сил способом маніпулювати фактами. В соціальних мережах, маршрутках та громадських місцях час від часу виникають сутички та конфлікти на фоні мови спілкування.
Експерти відзначають, що у суспільстві немає настільки радикальних настроїв. А всі конфлікти – це наслідок відсутності реальної державної підтримки статусу української мови, як єдиної державної.
Нещодавно у Харкові лідери проросійських сил спробували провести мітинг на підтримку російської мови. На противагу їм вийшли представники проукраїнських партій із гаслами, що російська мова вбиває. Мітинг тривав не більше 10 хвилин.
Політичні експерти вже заявили, що акцію було скликано з єдиною метою — прозондувати, чи отримає вона масову підтримку у харків’ян, щоб і далі впроваджувати ідеї «руського мира» в цьому регіоні. Крім цього, ще один інформаційний привід для пропагандиських телеканалів, ніби-то в Україні утискують права російськомовних.
В Україні нерідко бувають випадки, коли людина отримує громадянство, не знаючи мови. Тому Кабінет Міністрів України планує запровадити сертифікаційний іспит з української мови, зокрема і для отримання громадянства іноземцями.
Як буде проходити іспит для іноземців на знання української – наразі лише обговорюється, але за основу буде взято напрацьований досвід інших країн та рекомендації Ради ЄС.
У світі це розповсюджена практика. Наприклад, у Польщі, США, Іспанії та Латвії при отримані громадянства вимагають знання не лише мови, але й історії. До речі, Латвія почала проводити жорстку міграційну політику відразу після розпаду Радянського союзу.
Мовознавці кажуть, що вивчити українську мову не складно. Головне – бажання і декілька простих правил:
Юлія Айдамірова
Не забудьте підписатися на 
в Телеграмі 
, щоб мати можливість читати нові пости!
64% это без ОРДЛО и Крыма?
Врешь ты Юля. Я учился в Харькове с 1965 года. Начиная со 2 класса мы изучали в школе украинский язык и так по 10 класс включительно. Мне всё равно на каком языке кино или пресса. Но я думаю на русском языке, стало быть он для меня родной, хоть укакайся
Я з пані Юлією цілком згодна. Я народилася в повоєнному Харкові і тоді українських шкіл було більше, ніж російських і українська мова в Харкові лунала значно частіше, а на радіо і телебаченні так стовідсотково була українська.
НЕ НАВЯЗЫВАЙТЕ ОДИН ДРУГОМУ КАК КОМУ ИЗЪЯСНЯТЬСЯ.
Учился в Харькове на ЖУРАВЛЕВКЕ в школе № 11О с1944 по 1954 г. с украинским языком преподавания. Недалеко была школа № 134 -такая как и наша. Третья школа № 96 была русскоязычная с изучением украинского.Дома разговаривали на родном русском языке…И никому это не мешало.. В городе в основном звучала русская речь..
Автор статьи врёт про волонтершу из автобуса. Её не высаживали за то, что она попросила выключить сериал. Она вышла САМА в знак протеста, потому что ей отказали отключить сериал.
Я родилась в СССР в 70-х годах в Харькове и жила там до 2006 года. Никогда за всю жизнь не встречала в Харькове ни одного украиноязычного человека-харьковчанина. Даже учителя украинского языка в школе на перемене переходили на русский. Мы — русскоязычное население и с какой стати нам навязывают, на каком языке общаться? Украинский всегда изучали, знаем, понимаем, и не имеем ничего против. Русские, украинцы и белорусы — один единый народ.
ось за таких як Елен в Україні війна