Повномасштабне вторгнення докорінно змінило ритм студентського Харкова. Місто, яке десятиліттями було освітнім серцем України, сьогодні звикає до суворих реалій: лекції під звуки сирен, іспити в укриттях та безпечні простори замість звичних аудиторій. Попри понівечені корпуси та зміну географії студентства, академічне життя тут не зупинилося, а трансформувалося у нову, стійку модель.
Як війна гартує університетську спільноту міста — у матеріалі MyKharkov.info.
Війна перетворила освіту в Харкові на одну з найуразливіших сфер. Навчальні заклади, які роками плекали інтелектуальний характер міста, опинилися під прицілом разом із житловими масивами, лікарнями та закладами культури.
Варто згадати, що до 2022 року Харків був потужним магнітом для молоді, поступаючись за кількістю студентів лише Києву. У місті зосереджувалися понад 30 університетів, академій та інститутів, де здобували фах близько 170 тисяч студентів. Важливою частиною цієї спільноти були іноземці: понад 20 тисяч молодих людей із різних куточків світу обирали саме Харків.
Повномасштабне вторгнення росіян кардинально понівечило цей простір. Масовані атаки зруйнували значну частину інфраструктури — від початкових шкіл до наукових центрів. Під ударами опинилися унікальні бібліотеки, високотехнологічні лабораторії та величні історичні будівлі, що десятиліттями формували академічне середовище.
Найважчих втрат зазнала шкільна мережа. За даними департаменту освіти Харківської міської ради, із 184 шкіл міста пошкоджено 134 будівлі, а чотири заклади знищено повністю.
Загалом ворожі обстріли зачепили понад 65% усього освітнього фонду Харкова. Не менш серйозно постраждала і вища школа. У Харківській ОВА підкреслюють, що пошкодження отримали майже всі університети регіону — від аудиторій до гуртожитків. У різний час під вогонь потрапили понад два десятки вишів.
Терор триває і сьогодні. Так, 1 березня російський удар пошкодив будівлю Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Проте навіть після таких ударів університети знаходять ресурси для відновлення, шукаючи нові формати, що дозволяють зберігати наукове життя в прифронтовому місті.
Читайте також: Освіта на Харківщині: як підземні школи стали новою реальністю
З початком великої війни університети були змушені миттєво змінити логістику навчання. Оперативний перехід на дистанційну форму дозволив тисячам студентів продовжити студії, незалежно від того, куди їх закинула доля.
З часом виникла потреба частково повернути навчання в офлайн, що стало можливим лише завдяки облаштуванню надійних укриттів. Підвальні приміщення почали перетворювати на повноцінні безпечні простори для лекцій, консультацій та лабораторних робіт. Безпека студентів стала пріоритетом №1 для держави та місцевої влади.
В Харківській області вже облаштовано понад 440 укриттів різного типу — від протирадіаційних сховищ до найпростіших укриттів, значна частина яких функціонує саме при університетах.
Міський голова Ігор Терехов неодноразово наголошував, що створення безпечних умов є ключовим завданням:
«Наша мета — створити умови, щоб діти і студенти могли навчатися очно. Для цього облаштовуємо укриття і безпечні простори в освітніх закладах».
Завдяки цьому формується гібридна модель освіти, де акцент на цифрових інструментах поєднується з можливістю безпечної очної взаємодії. Це дозволяє системі бути гнучкою і реагувати на будь-які зміни безпекової ситуації.
У 2024–2025 роках харківські виші почали масово відкривати спеціалізовані підземні хаби. Зокрема, у ХНУ імені В. Н. Каразіна запрацював підземний навчальний простір із кількома аудиторіями, обладнаний сучасними системами вентиляції та автономним живленням.
Аналогічні локації з’явилися і в ХНУРЕ, де створили зони для безпечної роботи над технічними проєктами. У НТУ «ХПІ» частину підвальних приміщень переобладнали під студентські коворкінги для семінарів, а в Національному аерокосмічному університеті «ХАІ» працюють над облаштуванням підземних лабораторій, де майбутні інженери можуть практикуватися навіть під час тривог. Такі об’єкти стають новою нормою міської інфраструктури.
Війна перекроїла карту студентства. Багато молоді виїхало, і особливо це відчутно за відсутністю іноземних студентів, які раніше наповнювали вулиці Харкова колоритом. Проте попит на харківську освіту залишається високим: у 2025 році абітурієнти подали до місцевих університетів понад 50 тисяч заяв, що вивело область у п’ятірку лідерів по Україні.
Найбільшу популярність зберігають:
Крім навчання, університети стали потужними волонтерськими центрами. У Каразінському діє волонтерський центр, що допомагає переселенцям. Студенти ХПІ та ХНУРЕ активно координують збори для Сил оборони, працюють на гуманітарних складах та підтримують місцеві громади.
У цих умовах виш став для студента не просто місцем отримання диплома, а соціальним ліфтом та школою громадянської відповідальності.
Читайте також: Харківський програміст, який став мільйонером: шлях Дмитра Запорожця
Незважаючи на складність ситуації, викладачі та студенти тримаються за навчання як за якір нормальності. Студентка одного з вишів ділиться:
«Іноді лекції перериваються тривогою, доводиться підключатися з різних місць. Але важливо, що процес не зупинився. Це дає відчуття опори».
Викладачі додають, що зараз головне — зберегти якість освіти та підтримати молодь психологічно.
Експерти, включно з міністром освіти і науки Оксеном Лісовим, переконані: саме університети стануть рушіями післявоєнної відбудови. Вони поєднують науку, інновації та людський капітал.
І хоча повернення до довоєнних масштабів потребуватиме часу та безпеки, Харків доводить: він залишається інтелектуальною фортецею, чиє майбутнє нерозривно пов’язане з освітою.
Антоніна Вербицька
Не забудьте підписатися на 
в Телеграмі 
, щоб мати можливість читати нові пости!
Комментирование закрыто.