Вересень 2025 року. У Харкові на легендарній БлагБазі відкрили кафе, де їжа стала інструментом підтримки захисників — через податки, робочі місця та благодійність. Серед гамірних рядів Центрального ринку постав «Благовіщенський Курінь». Це козацький стрит-фуд, де аромати спецій змішуються з міським гомоном. Заклад став спільною справою власника ресторану «Трипіччя», фонду «Волонтерська» та Харківського літмузею, поєднавши польову кухню, культуру та соціальну місію.
З початком повномасштабного вторгнення засновник «Трипіччя» Микита Вірченко повністю занурився у волонтерство. Спочатку це було виробництво напівфабрикатів для фронту: готували сніданки, обіди та вечері для бійців 225-го батальйону ТрО.
Микита згадує: тоді мали 15 морозильних камер, купу холодильників і професійне обладнання. Спершу планували 300 порцій, але згодом годували вже 500 осіб тричі на день. Окрім того, щотижня на передову відправляли близько чотирьох тонн продукції.
Коли цей етап завершився, Вірченко, не звиклий до пасивності, відкрив ресторан. Проте паралельно шукав принципово новий формат — заклад, що фінансував би проєкти «Волонтерської». Ідею обговорив з операційною директоркою фонду Мер’ям Йол. Вона підтримала задум. Спершу планували скромну точку на ринку з мінімальними вкладеннями, але реальність виявилася масштабнішою.
Задум був практичним: крихітний простір і швидкий старт. Усе змінилося, коли партнери пішли оглядати локації. Біля центрального входу вони помітили будівлю з великими вікнами та оголошенням про оренду. Рішення ухвалили миттєво.
Вибір не був випадковим. Як пояснила директорка Літмузею Тетяна Пилипчук, команда шукала «точку збірки», де перетинаються різні культурні пласти Харкова.
До процесу долучилися й інші профі. Літмузей надав архівні матеріали про історію БлагБазу та району Залопань. Архітектор Віктор Дворніков, засновник «Платформи урбаністичного розвитку», розробив інтер’єр. Так довкола ідеї сформувалася міцна спільнота однодумців.
Команда бачить «Курінь» як органічне продовження середовища Залопані — старої частини Харкова. Тут готують за автентичними рецептами, адаптованими до міського темпу: український стрит-фуд у зрозумілій формі. Дизайн інтер’єру підтримав цю концепцію. Віктор Дворніков зазначає, що найскладніше було з дерев’яними меблями: хотіли зробити швидко, але багатьох майстрів мобілізували на фронт.
Микита Вірченко наголошує: команда свідомо відмовилася від ностальгії чи образу «прохачів допомоги». Часу на рефлексії не було — потрібна була діюча бізнес-модель. Розрахунки показали: навіть за помірного обігу заклад може генерувати від 100 000 до 1,5 мільйона гривень на місяць для потреб фонду. Тому справу запустили без зволікань.
Для Вірченка це ще й особиста історія. Він давно мріяв працювати саме на базарі, де все починається з першопродукту. Тут можна обійтися без складів: просто вийти зранку й узяти зелень чи овочі у знайомих господинь, знаючи, що вони зірвані лише кілька годин тому.
Коли масштаб проєкту зріс, команда оголосила збір. На старт було потрібно майже 2 мільйони гривень. Через краудфандинг зібрали 400 000, решту покрили власними внесками, приватними інвестиціями та грантами. Назву обрали символічну: «Курінь» — як місце перепочинку, затишна зупинка козаків у дорозі.
Мер’ям Йол зізнається: попри величезний досвід, запуск «Куреня» став для неї найбільш виснажливим іспитом. Те, що на кресленнях здавалося простим, на практиці перетворювалося на виклик. Справжнім «маленьким дивом» стала доставка печі. Обладнання вагою 700 кілограмів потрібно було занести в приміщення, де дверний отвір був лише на 9 міліметрів ширший за саму піч. Проте команда впоралася.
Британська журналістка Фелісіті Спектор
На відкриття завітала британська журналістка Фелісіті Спектор, авторка книги «Bread and War», присвяченої українським кухарям-волонтерам. Вона багато пише про те, як кулінарія під час війни стала елементом нашої стійкості. Фелісіті залишилася в захваті від частування, особливо відзначивши хліб із хрусткою скоринкою та соковиту курку. Її вердикт був лаконічним: «Це фантастичний сендвіч!».
Меню орієнтоване на «мандрівників» — людей, що втомилися від справ і хочуть домашнього смаку. Тут не знайдете складних делікатесів. Головний хіт — курка гриль (засновники кажуть, що вони єдині на ринку, хто її готує).
Також гостям пропонують:
Окремий предмет гордості — підвал на 100 квадратних метрів, де зберігається 40 видів закруток: від традиційних маринадів до вишуканих сиропів. У планах — відкрити там повноцінний піклшоп.
Усередині «Куреня» світло та затишно. Жодної зайвої бутафорії — лише керамічні дрібнички та речі, що перегукуються з атмосферою старих харківських їдалень. Через великі вікна можна спостерігати за «реаліті-шоу» ринку, залишаючись у спокої.
Заклад повністю інклюзивний, що критично важливо для сучасного Харкова, і дружній до тварин (pet-friendly). Харків завжди вмів насолоджуватися моментом через прості ритуали.
Під час війни такі «острівці стабільності» стають не просто кафе, а місцями, де люди повертають собі відчуття нормального життя.
Дана Олєйнікова
Не забудьте підписатися на 
в Телеграмі 
, щоб мати можливість читати нові пости!
Комментирование закрыто.