Вересень 2025 року. У Харкові на легендарній БлагБазі відкрили кафе, де їжа стала інструментом підтримки захисників — через податки, робочі місця та благодійність. Серед гамірних рядів Центрального ринку постав «Благовіщенський Курінь». Це козацький стрит-фуд, де аромати спецій змішуються з міським гомоном. Заклад став спільною справою власника ресторану «Трипіччя», фонду «Волонтерська» та Харківського літмузею, поєднавши польову кухню, культуру та соціальну місію.
На жаль, Харкову максимально не пощастило з сусідами. Тому після початку повномасштабного вторгнення ті, хто не наважився виїхати за кордон, але й не міг залишатися під щоденними обстрілами, обрали для прихистку західні регіони України.
Повномасштабне вторгнення докорінно змінило ритм студентського Харкова. Місто, яке десятиліттями було освітнім серцем України, сьогодні звикає до суворих реалій: лекції під звуки сирен, іспити в укриттях та безпечні простори замість звичних аудиторій. Попри понівечені корпуси та зміну географії студентства, академічне життя тут не зупинилося, а трансформувалося у нову, стійку модель.
Історія парної — це давня розповідь про людське прагнення до чистоти та відновлення. У минулому ці заклади залишалися місцями, де дбали не лише про тіло, а й про дух. Поки у багатьох народів панував страх, ніби гаряча вода є оселею злих духів, для слов’ян вона завжди була джерелом здоров’я та бадьорості.
Десятиліттями 8 Березня в Україні перебувало в полоні радянського конструкту про «свято весни та жіночності», де реальні права підміняли квітами. Проте з відновленням незалежності у 1991 році розпочався складний процес деконструкції цього міфу та повернення до правозахисного коріння дати. Один день у календарі став справжнім дзеркалом масштабних суспільних змін та пробудження громадянської солідарності.
Повернення до цивільного життя після фронту — шлях довгий і непростий. Для ветеранів він починається з багатьох викликів: від лікування й оформлення документів до пошуку роботи, навчання та психологічної адаптації. У цей період критично важливо мати поруч фахівців і простори, де допоможуть розібратися з новими обставинами та не залишитися наодинці з труднощами.
Якщо у світі ще десь і панує стабільність, то хіба що у щорічному виході на українські екрани легендарного кулінарного шоу. Вже 15 років харизматичний колумбієць Ектор Хіменес-Браво відправляє талановитих кухарів «на балькон».
Деякі лікарні залишаються лише пунктами надання допомоги, інші ж вростають у пам’ять міста. Олександрівська належить саме до останніх. Заснована у другій половині XIX століття, вона вже понад 150 років є одним із найвпливовіших медичних закладів України. Розташована в історичному центрі поблизу Південного вокзалу (на вулиці Благовіщенській), вона від заснування була відкритою для всіх — незалежно від статку чи віросповідання.
Правоохоронці задокументували протиправну діяльність та затримали мешканку Харківщини, яка під час тимчасової окупації добровільно зайняла запропоновану ворогом керівну посаду.
Якщо розпитати містян про їхні гастрономічні вподобання, навряд чи вдасться почути однакові відповіді. Харків завжди був мультикультурним вузлом, що позначилося і на смаках мешканців регіону. Втім, є страви, які мають для нас особливе значення. Їх готують на свята, про них сумують за кордоном, а рецепти дбайливо передають дітям. Що ж це за кулінарні символи та чому вони стали знаковими для Слобожанщини?
Коли вулицями Харкова лунає сирена, містяни знають: комусь терміново потрібна допомога. Ця структура працює без перерв і вихідних, виїжджаючи туди, де рахунок йде на хвилини — на місця ДТП, до пацієнтів із інсультами чи травмами. Саме з цих екіпажів починається порятунок, ще до госпіталізації.
Перед початком чергового навчального року в Польщі тисячі українських родин знову постали перед вибором, який є набагато складнішим, ніж здається на перший погляд. Залишити дитину в українській онлайн-школі, тримаючись за зв’язок із домом, чи прийняти місцеві правила гри й інтегруватися в польську систему освіти? Для одних це питання принципу, для інших — безпеки, а для більшості — страху помилитися в рішенні, що визначатиме майбутнє дитини на роки вперед.
Повернувшись із передової, багато харківських ветеранів свідомо обирають залишитися вдома. Попри постійні ризики, канонаду обстрілів та життя під звуки сирен, які стали невіддільною частиною буднів, вони не покидають Харків. Для когось це рішення продиктоване близькістю родини, для когось — роботою, а для когось — глибоким відчуттям відповідальності за місто, де війна стала щоденною реальністю.
Коли політики знову заговорили про обриси можливого завершення війни, для тисяч родин із Харкова за кордоном це прозвучало як особистий виклик: чи є куди повертатися? Після 24 лютого 2022 року вони залишали місто під канонаду обстрілів, кидаючи квартири з вибитими шибками, кар’єри та звичне життя. Для багатьох європейські країни стали не просто тимчасовим прихистком, а місцем, де вони заново вчилися тиші.
Що відбувається з дітьми, коли війна забирає не лише домівку, а й школу, в якій вони вчилися жити самостійно? Для вихованців спеціального навчально-тренувального комплексу імені Володимира Короленка у Харкові 2 березня 2022 року стало днем, коли звичний світ розлетівся на скалки. Російські удари зруйнували будівлю одного з найстаріших освітніх закладів України для дітей із порушеннями зору – місце, яке було не лише школою, а й простором навчання, творчості та безпеки.
Служба безпеки України заочно повідомила про підозру російському полковнику Русланові Назаренку та восьмом його підлеглим за використання хімічної зброї під час штурму Вовчанська та прилеглих селищ на Харківщині з вересня 2024 по червень 2025 року.
Батьки, що прагнуть змалку давати дітям найкраще, сьогодні з особливою відповідальністю ставляться до вибору дитячого садка. Окрім традиційних факторів — репутації, досвіду вихователів та навчальної програми — на перший план вийшла безпека. Якщо раніше харків’яни могли вільно записувати малюків до державних закладів за місцем проживання, то з початком повномасштабного вторгнення росіян ситуація докорінно змінилася.
Харківська кіберспортивна сцена народжувалася не під світлом прожекторів великих стадіонів. Її фундамент закладався у напівтемних підвалах комп’ютерних клубів, під безперервний гул вентиляторів та вигуки гравців. У ті часи статус чемпіона вимірювався не захмарними гонорарами, а повагою спільноти та кількома годинами безкоштовної гри. Саме в цій атмосфері зародився рух, який згодом міцно зв’язав Харків із глобальною індустрією електронного спорту.
Харків та його мешканці давно живуть у реальності, де світло перестало бути просто фоном повсякденності. Тепер це чинник, що визначає ритм усього міста – від курсування транспорту й роботи крамниць до тепла в оселях і можливості залишатися на зв’язку.
Нацбанк України ввів в обіг три нові обігові пам’ятні монети номіналом 10 гривень серії «Ми сильні. Ми разом», присвячені прифронтовим регіонам — Харківській, Запорізькій та Херсонській областям. Презентація відбулася 24 лютого на острові Хортиця у Запоріжжі.
Головні новини
День для Харкова та області видався тривожним: пожежа з загиблим, скандал навколо побиття ветерана у ТЦК, викриття корупційних схем і втрати на фронті.
Попри війну, Харків продовжує жити й триматися за своє право на майбутнє. Тут пам’ять про втрати серед містян народжується не у гучних монументах, а у тихих міських просторах, де можна просто зупинитися, згадати рідних або на кілька хвилин відчути тепло людської присутності. Харків шукає спосіб говорити про біль без крику, без примусу скорботи, але з великою повагою до кожного життя. Мабуть, саме тому нові ідеї меморіалізації виглядають як обережний початок розмови про життя після війни.
Захід з нагоди Національного дня молитви за Україну відбувся 24 лютого на ст. м. «Університет». Участь у ньому взяв міський голова Ігор Терехов, представники духовенства, харків’яни, які вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих захисників країни.
Коли ми говоримо про силу, то часто уявляємо молодь із величезними м’язами та кремезною статурою, але це не завжди так. Іноді сила вимірюється в характері, досвіді, вірі й навіть прожитих роках. Саме така історія сталася нещодавно з нашим земляком — 79-річним викладачем Національного технічного університету «ХПІ» Юрієм Костянтиновичем Васильєвим. До своїх шести спортивних світових рекордів він додав ще один. І це — яскравий доказ того, що воля, дисципліна та любов до життя можуть зруйнувати будь-які вікові стереотипи.
Диференційована система оповіщення про повітряні тривоги за рік після впровадження в Харкові зменшила тривалість повітряних тривог на 2271 год, або майже 100 діб.
Під час повномасштабної війни може здатися, що культурний пульс Харкова завмер через постійні руйнівні атаки. Але це ілюзія. Місто не відмовилося від сцени — воно перенесло її під землю. «Схід OPERA» презентує опери та балети на безпечних майданчиках, а театри імені Шевченка та Квітки-Основ’яненка адаптували репертуар для камерних залів в укриттях.
Звернення міського голови Ігоря Терехова до керівництва НЕК «Укренерго» та першого віцепрем’єр-міністра України Дениса Шмигаля з закликом переглянути принципи застосування графіків відключень електроенергії, зокрема, й для Харкова.
Головні новини
Неспокійний день для Харківщини — обстріли залишили чотирьох поранених, включаючи дітей. Водночас українські захисники продовжують звільняти територію від окупантів.
Капітальне зведення на базі Дергачівського ліцею №3 розпочали восени 2024 року. Наразі всі будівельні роботи повністю завершені.
Нова установа розпочала роботу в Новопокровській громаді Чугуївського району на базі місцевого ЦНАП, який створили за підтримки Мінцифри, Програми розвитку ООН в Україні та фінансування Уряду Японії.
