Гучне вуличне гуляння, рум’яні млинці, стовп з різними подарунками, не завжди цінними, але жаданими і майже недосяжними та кульмінація всього дійства — спалення опудала.
Саме так уява більшості з нас малює святкування Масниці, що в цьому році випадає на 24 лютого — 1 березня. Тільки от від наших предків тут майже нічого немає. Все з перерахованого, за виключенням вуличних гулянь, є радше російськими традиціями. А як же святкували українці? Читайте в нашому матеріалі.
Фото з сайту omctur.kh.ua
Проводи зими, перемога весни, млинці як символ сонця та й все. Сучасне уявлення про свято Масниці часто досить поверхове.
Як і більшість українських релігійних свят Масниця поєднала у собі християнські та язичецькі традиції. Це досить яскраво проявилося у назвах, якими називали тиждень перед Великим постом — Колодій, Колодка, Сиропуст, Пущення, Заговини, Масниця. Вони різнилися в залежності від регіону, а загалом й досі мирно співіснують в українській мові. Та як би не називали ці сім днів, вони завжди залишалися святковими. Це й не дивно. Попереду найсуворіший та найдовший піст, а далі польові роботи, під час яких вже не так багато буде часу на гуляння.
От і намагалися наші предки надолужити. І перш за все, смачно поїсти. Бо найближчі тижні раціон залишатиметься досить скромним. Оскільки м’ясо вже не їли, то головну роль займали кисломолочні продукти та яйця. І найперше, що з них готували аж ніяк не млинці. Вареники з сиром, щедро политі сметаною та маслом — ось що смакувало нашим пращурам найбільше. А ще сирники, молочні каші, сирні запіканки, молочний кисіль, загалом все що можна було приготувати з молока, сиру, сметани й яєць. Пекли й налисники, особливо у нас на Слобожанщині, але обов’язково з сирною начинкою.
Читайте також: Ешь, молись, люби: 10 протестантских церквей Харькова
До речі, про вареники та млинці. І перші й другі відносяться до ритуальної їжі. Скажемо більше, млинці є не символом сонця, а поминальною стравою. У деяких регіонах їх пекли у поминальну суботу, а у прикордонних з Росією областях — на похорони. І саме через їх зв’язок з уявленнями про життя та смерть, пекли млинці на Масницю. Як символ відродження природи.
Однак особливою популярністю серед українців користувалися таки вареники з сиром. З цього приводу існує багато версій у етнографів. Тут про схожість форми вареника та молодого місяця й про трансформацію млинця. Однак, не виключений і більш прозаїчний варіант. Можливо, вареники просто більше смакували нашим предкам. Як би там не було, кожна господиня на Масницю частувала гостей варениками.
До речі, масло та сир для них починали заготовляти ще під час Пилипівського посту, коли кисломолочні продукти не споживали. Грудки сиру складали у діжки та засолювали або заливали маслом, в залежності від регіону. Дещо відрізняється від сучасних уявлень про споживання сиру.
Та й сам процес приготування вареників мав свої відмінності. По-перше, розмір. Вареники ліпили великими і не шкодували для них начинки. По-друге, відваривши, їх часто складали у глиняний горщик, заливали маслом і ставили запікати у піч. Також для приготування страви могли використовувати не пшеничне, а гречане борошно. Тому якби у нас була змога опинитися за українським столом, навіть сторічної давнини, смаки б нас точно здивували.
Читайте також: Мова чи язык: чи може державна мова розколоти суспільство
Тиждень перед Великим постом ще називають Бабським святом, адже провідну роль в обрядовому дійстві на Масницю відігравали саме жінки. На початку тижня молоді, заміжні жінки збиралися в одній з хат та починали святкувати. Кожен з семи днів супроводжувався певними обрядами. Здебільшого пов’язаного з Колодієм — слов’янським божеством шлюбу, любові та злагоди. В українських релігійних святах взагалі досить часто зустрічаються язичецькі символи та дійства. І Масниця — не стала виключенням.
Головним символом свята виступала колодка — невелике поліно. Його, наче немовля, жінки пеленали в понеділок, примовляючи «Колодка народилася». З колодкою ходили по селу. Її прив’язували до руки чи ноги дорослого парубка, що не оженився за зимові місяці.
До речі, в останньому випадку це була спокута. Покараний хлопець не міг самовільно зняти колодку. Єдиним способом позбутися її, було попросити допомоги у дівчини. До речі, це ще й була можливість для залицянь. Якщо дівчина подобалася хлопцю, він дарував їй у вдячність хустку. Якщо ж ні, то відкуплявся солодощами та продовжував парубоцьке життя. Причому пристальна увага до шлюбу була цілком нормальною для наших предків. Навіть сто років тому поняття «особисте життя» майже не існувало.
Загалом же Масниця супроводжувалася яскравим, майже театральним дійством. З переодяганнями, розігруванням інтермедій, вуличними забавами. Формат святкування міг відрізнятися в залежності від регіону, проте його суть завжди залишалася незмінною.
Масниця — це радість від близького приходу весни.
Читайте також: Улицы Харькова: улица Врубеля в Ново-Баварском районе
Навіть у 19 сторіччі святкування Масниці у Харкові, Києві, Полтаві та інших великих містах більше копіювало російські традиції справляння Масниці, ніж українські. Катання на санях, кулачні бої, скоморохи поступово витісняли обряди пов’язані з Колодієм. Це відбувалося і через засилля у містах іноземців і через бажання не відстати від Москви чи Петербургу. Так поступово забувалися власні звичаї.
З приходом радянської влади Масницю, як й інші релігійні свята заборонили. І лише у повоєнні роки свято вирішили відродити. Проте, вже як цілком світське та звісно за російським зразком. Уніфікували всі обряди і традиції. Саме в цей момент головним атрибутом свята став млинець, а вся його сутність звелася до проводів зими. Інколи навіть, задовго до календарного її закінчення.
Наразі у нас є чудова можливість згадати та відродити власні традиції Масниці. Приготувати для родини смачні, білосніжні, пухкі вареники з сиром, щедро политі маслом та смакувати!
Фото з сайту centralpark.kh.ua/
Площа Свободи: на головній площі міста святкуватимуть три дні — з 28 лютого по 1 березня. На гостей чекатиме ярмарка зі смачними наїдками та концертно-розважальна програма з конкурсами та подарунками. За словами організаторів, основне дійство відбуватиметься у неділю 1 березня, що закінчиться видовищним спаленням опудала.
Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького: на вихідних чекають на гостей і у Парку Горького. Тут можна буде покуштувати налисників та вареників на невеликому ярмарку або долучитися до розважальної програми біля головної сцени. А як дозволить погода то і покататися на атракціонах.
Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди: запрошує з 24 лютого до 1 березня на інтерактивну програму «Вся надія на Колодія». На гостей чекає знайомство з автентичними українськими обрядами, зокрема виготовлення та пов’язування колодок неодруженим хлопцям, козацькі забави, народні пісні, трав’яний чай, частування варениками та секрети приготування традиційних страв від сковородинівських господинь.
Програма розрахована на дві години та коштує 50 грн. Потрібен попередній запис.
Історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів»: також запрошує познайомитися з українськими традиціями Масниці. Гостям музейники пропонують долучитися до майстер-класів з виготовлення масничних оберегів та народних забав. Також обіцяють почастувати смачними варениками або налисниками. Долучитися до святкування у верхньому Салтові можна протягом 24 лютого — 1 березня за попереднім записом.
Альона Маршала
Не забудьте підписатися на 
в Телеграмі 
, щоб мати можливість читати нові пости!
41in9l