Українська клубна сцена не зникла навіть тоді, коли у лютому 2022 року країна прокинулася від вибухів і сирен. У містах, мешканці яких навчилися жити між тривогами та новинами з фронту, клуби та культурні осередки стали чимось набагато більшим, ніж просто локаціями для вечірок. У Харкові одним із таких символів став Some People — центр нової культури, що з’явився вже під час повномасштабної війни.
55-річний водій автомобіля Volkswagen загинув, коли його машина виїхала на узбіччя і врізалася в електроопору на 417 км автодороги Київ-Харків-Довжанський. Пасажирка, 24 років, отримала травми. Аварія сталася 17 березня в 02:00 біля села Сніжків Богодухівського району Харківщини.
Сучасна мережа харківських університетів історично зросла на фундаменті Харківського університету відомого сьогодні, як ХНУ імені В. Н. Каразіна. Саме в цьому виші, заснованому у 1804 році, розпочалася підготовка фахівців найрізноманітніших галузей, серед яких були й фармацевти. Фахова освіта дала потужний поштовх розвитку аптекарської справи, а за два століття перетворила місто на справжню фармацевтичну столицю України.
Двері кав’ярні в одному з районів Харкова відчиняються ще до дев’ятої. Бариста готує першу каву, і невдовзі звук кавомашини перебиває виття сирени. Люди на мить озираються, але за хвилину повертаються до справ. Бариста лише притишує музику — і продовжує роботу. Поруч уже відчиняється пекарня, звідки тягнеться аромат свіжої випічки.
16 березня близько 07:00 росіяни завдали удару, попередньо FPV-дроном, по селищу Золочів Богодухівського району. Пошкоджено житловий будинок.
Земля Харківщини зберігає значно більше таємниць, ніж ми можемо собі уявити. Реліквії, поглинуті століттями, часом виринають на світ там, де їх найменше чекають, докорінно змінюючи наше уявлення про минуле. Жага до пошуку прихованих цінностей завжди жила в серцях людей, і наш край не став винятком.
Головні новини
Субота 14 березня для Харкова почалася з ворожого удару по залізничній інфраструктурі та закінчилася вечірньою пожежею через атаку БпЛА. На фронті на Харківщині впродовж дня відбулося кілька бойових зіткнень, а в місті відзначали День добровольця та вшановували полонених.
1990-ті роки запам’ятались жителям міста як період кардинальних змін. Харків’яни лишалися без робочих місць через закриття збиткових підприємств-гігантів. Іншим місяцями затримували зарплату або вона була настільки мізерною, що грошей не вистачало навіть на найнеобхідніше. Через економічну кризу жінки вчились готувати з обмеженої кількості продуктів, тому раціон родин часто був однотипним.
За роки існування літературний слем пройшов шлях від локальних харківських вечірок до розгалуженої мережі: слем-вечори охопили Дніпро, Львів, Київ та Кривий Ріг. Змінювалися майстри, теми та самі формати, проте незмінним залишалося одне: слем — це простір для самовираження тих, кому є що сказати світу.
Народжувати дітей в умовах бомбардувань — важке випробування, з яким довелося зіткнутися тисячам мешканок нашого міста. Коли вранці 24 лютого 2022 року на Харків полетіли ворожі ракети, у пологових будинках перебували жінки, які потребували екстреної медичної допомоги. Важко уявити рівень стресу та тривоги тих, хто лише готувався стати мамою або вже тримав на руках новонароджене маля. І в той час, як світ мовчки спостерігав за розвитком подій, жінки Харкова ставали взірцем мужності та неймовірної сили духу.
12 березня на кар’єрі по вулиці Семена Кузнеця в Харкові під кригу провалилося п’ятеро малолітніх та один неповнолітній. Загинули 10-річний та 17-річний хлопці, четверо інших дітей врятував перехожий.
Вересень 2025 року. У Харкові на легендарній БлагБазі відкрили кафе, де їжа стала інструментом підтримки захисників — через податки, робочі місця та благодійність. Серед гамірних рядів Центрального ринку постав «Благовіщенський Курінь». Це козацький стрит-фуд, де аромати спецій змішуються з міським гомоном. Заклад став спільною справою власника ресторану «Трипіччя», фонду «Волонтерська» та Харківського літмузею, поєднавши польову кухню, культуру та соціальну місію.
На жаль, Харкову максимально не пощастило з сусідами. Тому після початку повномасштабного вторгнення ті, хто не наважився виїхати за кордон, але й не міг залишатися під щоденними обстрілами, обрали для прихистку західні регіони України.
Повномасштабне вторгнення докорінно змінило ритм студентського Харкова. Місто, яке десятиліттями було освітнім серцем України, сьогодні звикає до суворих реалій: лекції під звуки сирен, іспити в укриттях та безпечні простори замість звичних аудиторій. Попри понівечені корпуси та зміну географії студентства, академічне життя тут не зупинилося, а трансформувалося у нову, стійку модель.
11 березня близько 08:00 росіяни, порушуючи закони та звичаї війни, завдали удару безпілотником, попередньо типу «Герань-2», по Шевченківському району Харкова.
Правоохоронці викрили заступницю директора одного з департаментів Харківської міської ради, яка вимагала та отримала від підрядника 300 000 гривень неправомірної вигоди за нестворення для нього перешкод у закупівлях, укладанні договорів, підписанні актів виконаних робіт.
Кожен харків’янин переконаний: наш мегаполіс — найкрасивіший у світі. Тут гармонійно поєднується все для комфортного життя та натхнення: величні пам’ятки, затишні набережні, сучасні парки та гамірні торгові центри. Навіть у часи випробувань місто продовжує розвиватися, відкриваючи нові локації.
Міський голова Ігор Терехов, Харківська міська рада та її виконавчий комітет висловлюють співчуття рідним, близьким, друзям і колегам директора комунального закладу «Ветеранський центр Харкова» Максима Колмикова, який пішов з життя 9 березня.
Головні новини
Ворог продовжує терор на Харківщині — дронами атакували кілька громад, є загиблі й поранені.
Ми звикли сприймати звичайний кошик як суто побутову річ, проте за його переплетінням ховається історія цілого народу та його творчої енергії. Харківщина — це не лише індустріальні гіганти та великі міста, а й унікальні народні промисли, що колись славилися на всю країну.
Якщо у світі ще десь і панує стабільність, то хіба що у щорічному виході на українські екрани легендарного кулінарного шоу. Вже 15 років харизматичний колумбієць Ектор Хіменес-Браво відправляє талановитих кухарів «на балькон».
Безпечне освітнє середовище з властивостями протирадіаційного укриття збудували на базі одного із закладів освіти Дергачівської громади. Це дало змогу організувати офлайн-навчання для понад 800 учнів у дві зміни.«В умовах повномасштабної війни докладаємо максимум зусиль для розбудови безпечних освітніх просторів у Харківській області. Для нас це стратегічний напрям, який реалізуємо вже два роки. Завдяки таким просторам у регіоні вдалося охопити офлайн-освітою понад 60 тисяч дітей. Дякуємо за всебічну підтримку Офісу Президента України, профільним міністерствам, народним депутатам і органам місцевого самоврядування. Продовжуємо спільно розширювати освітні можливості для наших дітей. Наразі триває будівництво ще 17 підземних шкіл у різних громадах області. Це дозволить забезпечити офлайн-навчанням ще близько 30 тисяч дітей», — зазначив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.Підземна школа налічує 20 кабінетів. У закладі облаштовано медичні та методичні приміщення, кімнату адміністратора, буфет-їдальню, зони для зберігання продуктів і води, роздягальні та санвузли, зокрема для осіб з інвалідністю. Площа об’єкта — близько 1,5 тисячі квадратних метрів.«Завдяки відкриттю підземної школи наразі на змішану форму навчання перейшли три заклади освіти громади — загалом 47 класів. Серед учнів є 10 дітей з особливими освітніми потребами. Для них облаштовано окрему кімнату, де вони можуть індивідуально займатися з учителькою та надолужувати навчальний матеріал», — розповіла начальниця управління освіти, культури, молоді та спорту Дергачівської міської ради Вікторія Балюк.Навчальний заклад укомплектовано всім необхідним — меблями, навчальними дошками, мультимедійним і комп’ютерним обладнанням, побутовою технікою, аптечками, господарським інвентарем. Також за співфінансування з місцевого бюджету для закладу придбали два шкільні автобуси, адаптовані для маломобільних груп населення.
Харківська соборна мечеть — це точка на карті міста, де історія водночас руйнується й оживає. Насправді це не просто архітектурна домінанта на березі Лопані, а живий осередок щоденних молитов. Вона перетворилася на простір, де релігійна традиція переплітається із сучасним соціальним життям. Тут проводять культурні заходи, допомагають нужденним і формують нову ідентичність багатонаціонального Харкова.
Якщо розпитати містян про їхні гастрономічні вподобання, навряд чи вдасться почути однакові відповіді. Харків завжди був мультикультурним вузлом, що позначилося і на смаках мешканців регіону. Втім, є страви, які мають для нас особливе значення. Їх готують на свята, про них сумують за кордоном, а рецепти дбайливо передають дітям. Що ж це за кулінарні символи та чому вони стали знаковими для Слобожанщини?
Перед початком чергового навчального року в Польщі тисячі українських родин знову постали перед вибором, який є набагато складнішим, ніж здається на перший погляд. Залишити дитину в українській онлайн-школі, тримаючись за зв’язок із домом, чи прийняти місцеві правила гри й інтегруватися в польську систему освіти? Для одних це питання принципу, для інших — безпеки, а для більшості — страху помилитися в рішенні, що визначатиме майбутнє дитини на роки вперед.
Правоохоронці викрили організатора чергової схеми незаконного перетину державного кордону для охочих уникнути мобілізації.
Повернувшись із передової, багато харківських ветеранів свідомо обирають залишитися вдома. Попри постійні ризики, канонаду обстрілів та життя під звуки сирен, які стали невіддільною частиною буднів, вони не покидають Харків. Для когось це рішення продиктоване близькістю родини, для когось — роботою, а для когось — глибоким відчуттям відповідальності за місто, де війна стала щоденною реальністю.
Є міста, що закарбовують свою пам’ять у камені, а є ті, чия історія вплетена в ремесло. Слобожанщина XVII–XIX століть сповнювалася гулом майстерень: тут кували залізо, ткали полотно, різьбили дерево. Кожен промисел залишав слід не лише в побуті, а й у топоніміці — назвах вулиць та площ. Харків зростав разом із майстрами, чиї руки формували характер міста так само, як і його архітектурне обличчя.
Коли політики знову заговорили про обриси можливого завершення війни, для тисяч родин із Харкова за кордоном це прозвучало як особистий виклик: чи є куди повертатися? Після 24 лютого 2022 року вони залишали місто під канонаду обстрілів, кидаючи квартири з вибитими шибками, кар’єри та звичне життя. Для багатьох європейські країни стали не просто тимчасовим прихистком, а місцем, де вони заново вчилися тиші.
Мало хто знає, що історія українського хіп-хопу зародилася не в столичних клубах, а на суворих вулицях Харкова. Саме тут відбулася перша публічна поява реп-гурту, який зробив місто помітним на музичній мапі країни та відкрив шлях для цілої культури. Цей рух не був простим копіюванням західних трендів; він став способом відшукати власну ідентичність у пострадянському просторі. Мультикультурність та активна студентська сцена зробили Харків відкритим до глобальних музичних процесів, а хіп-хоп — мовою вулиць і головним маркером цілого покоління.
