Ще кілька років тому ідея «міста під землею» видавалася сюжетом фантастичного роману. Проте у лютому 2022-го вона раптово стала частиною реальності — різкою, виснажливою і незвичною для кожного. Коли в Харкові пролунали перші вибухи, люди інстинктивно шукали порятунку внизу: у метро, підвалах, паркінгах — будь-де, що здавалося надійнішим за стіни квартир. Саме там містяни перечікували перші атаки, не усвідомлюючи, наскільки тривалим виявиться це випробування.
Батько забороняв їй учитися, тому дівчина опановувала грамоту потайки. Згодом вона прагнула викладати, але тривалий час робила це неофіційно, адже не мала формального диплома. Здобувши його, вона нарешті видихнула з полегшенням, проте невдовзі імперська влада заборонила викладання українською мовою. Але Христина Алчевська не зупинилася.
Головні новини
У четвер, 19 березня, Харків і область пережили черговий напружений день. Росіяни знову атакували цивільних медиків, силовики затримали шпигуна у ЗСУ, а місто готується провести НМТ у підземних укриттях. Паралельно тривають судові процеси за резонансними справами та будівництво захищеної інфраструктури.
На початку 2022 року Харків був містом мільйонів: гомінливі вулиці, переповнені аудиторії та кав’ярні, що ніколи не спали. Тоді ніхто не міг уявити, що за лічені тижні від 300 до 700 тисяч людей залишать свої домівки, рятуючись від обстрілів. Значна частина цих біженців осіла за кордоном. Станом на 2026 рік лише у Польщі перебуває 992 000 українців, для яких кожен день став балансом між болісними спогадами та розбудовою безпечного майбутнього.
У Радянському Союзі навіть ігри мали свою неофіційну ієрархію. Еталоном логіки та дисципліни вважалися шахи й шашки, а замикали список карти. Їх таврували як шкідливу азартну розвагу, намагалися ігнорувати або забороняти. Однак за межами офіційних правил у карти грали скрізь: у потягах, електричках, туристичних походах, на пляжах та лавах під під’їздами. І навіть там, де формально картярів не мало бути — у лікарнях, санаторіях, школах та піонерських таборах.
Народжувати дітей в умовах бомбардувань — важке випробування, з яким довелося зіткнутися тисячам мешканок нашого міста. Коли вранці 24 лютого 2022 року на Харків полетіли ворожі ракети, у пологових будинках перебували жінки, які потребували екстреної медичної допомоги. Важко уявити рівень стресу та тривоги тих, хто лише готувався стати мамою або вже тримав на руках новонароджене маля. І в той час, як світ мовчки спостерігав за розвитком подій, жінки Харкова ставали взірцем мужності та неймовірної сили духу.
Повномасштабне вторгнення докорінно змінило ритм студентського Харкова. Місто, яке десятиліттями було освітнім серцем України, сьогодні звикає до суворих реалій: лекції під звуки сирен, іспити в укриттях та безпечні простори замість звичних аудиторій. Попри понівечені корпуси та зміну географії студентства, академічне життя тут не зупинилося, а трансформувалося у нову, стійку модель.
Головні новини
У Харкові сьогодні — день жалоби за жертвами ракетного удару 7 березня. Завершено пошуково-рятувальну операцію на місці влучання, продовжується ідентифікація тіл. Тим часом місто продовжує жити: відкривають нові класи в підземних школах, будують критичну інфраструктуру, а на фронті — рятують людей і стримують ворога.
Міський голова Ігор Терехов 9 березня оглянув другу чергу підземної школи, облаштованої в захисній споруді цивільного захисту в Холодногірському районі. Розширення освітнього простору дозволило збільшити кількість учнів, які можуть навчатися в безпечних умовах.
Український кіберспорт багато в чому зародився саме з Counter-Strike — дисципліни, яка для тисяч підлітків стала першим шансом відчути драйв великої сцени та справжню командну боротьбу. Але серед сотень талановитих стрільців лише одиниці перетворилися на символи епохи. Харків’янин Данило “Zeus” Тесленко — безумовно, один із них.
Ми звикли сприймати звичайний кошик як суто побутову річ, проте за його переплетінням ховається історія цілого народу та його творчої енергії. Харківщина — це не лише індустріальні гіганти та великі міста, а й унікальні народні промисли, що колись славилися на всю країну.
Головні новини
У Харкові та області цей день запам’ятався обміном полоненими, атаками на передмістя, заявами мера про підготовку до наступної зими та плани з ремонту доріг. Місто продовжує жити у воєнному ритмі, одночасно думаючи про відновлення.
Безпечне освітнє середовище з властивостями протирадіаційного укриття збудували на базі одного із закладів освіти Дергачівської громади. Це дало змогу організувати офлайн-навчання для понад 800 учнів у дві зміни.«В умовах повномасштабної війни докладаємо максимум зусиль для розбудови безпечних освітніх просторів у Харківській області. Для нас це стратегічний напрям, який реалізуємо вже два роки. Завдяки таким просторам у регіоні вдалося охопити офлайн-освітою понад 60 тисяч дітей. Дякуємо за всебічну підтримку Офісу Президента України, профільним міністерствам, народним депутатам і органам місцевого самоврядування. Продовжуємо спільно розширювати освітні можливості для наших дітей. Наразі триває будівництво ще 17 підземних шкіл у різних громадах області. Це дозволить забезпечити офлайн-навчанням ще близько 30 тисяч дітей», — зазначив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.Підземна школа налічує 20 кабінетів. У закладі облаштовано медичні та методичні приміщення, кімнату адміністратора, буфет-їдальню, зони для зберігання продуктів і води, роздягальні та санвузли, зокрема для осіб з інвалідністю. Площа об’єкта — близько 1,5 тисячі квадратних метрів.«Завдяки відкриттю підземної школи наразі на змішану форму навчання перейшли три заклади освіти громади — загалом 47 класів. Серед учнів є 10 дітей з особливими освітніми потребами. Для них облаштовано окрему кімнату, де вони можуть індивідуально займатися з учителькою та надолужувати навчальний матеріал», — розповіла начальниця управління освіти, культури, молоді та спорту Дергачівської міської ради Вікторія Балюк.Навчальний заклад укомплектовано всім необхідним — меблями, навчальними дошками, мультимедійним і комп’ютерним обладнанням, побутовою технікою, аптечками, господарським інвентарем. Також за співфінансування з місцевого бюджету для закладу придбали два шкільні автобуси, адаптовані для маломобільних груп населення.
Харківська соборна мечеть — це точка на карті міста, де історія водночас руйнується й оживає. Насправді це не просто архітектурна домінанта на березі Лопані, а живий осередок щоденних молитов. Вона перетворилася на простір, де релігійна традиція переплітається із сучасним соціальним життям. Тут проводять культурні заходи, допомагають нужденним і формують нову ідентичність багатонаціонального Харкова.
Перед початком чергового навчального року в Польщі тисячі українських родин знову постали перед вибором, який є набагато складнішим, ніж здається на перший погляд. Залишити дитину в українській онлайн-школі, тримаючись за зв’язок із домом, чи прийняти місцеві правила гри й інтегруватися в польську систему освіти? Для одних це питання принципу, для інших — безпеки, а для більшості — страху помилитися в рішенні, що визначатиме майбутнє дитини на роки вперед.
На Харківщині поетапно будують мережу підземних освітніх середовищ у школах та ліцеях, щоб повернути дітей до офлайн-навчання. У Зміївській громаді вже ведуть роботи на базі Зміївського та Чемужівського ліцеїв.
Є міста, що закарбовують свою пам’ять у камені, а є ті, чия історія вплетена в ремесло. Слобожанщина XVII–XIX століть сповнювалася гулом майстерень: тут кували залізо, ткали полотно, різьбили дерево. Кожен промисел залишав слід не лише в побуті, а й у топоніміці — назвах вулиць та площ. Харків зростав разом із майстрами, чиї руки формували характер міста так само, як і його архітектурне обличчя.
Мало хто знає, що історія українського хіп-хопу зародилася не в столичних клубах, а на суворих вулицях Харкова. Саме тут відбулася перша публічна поява реп-гурту, який зробив місто помітним на музичній мапі країни та відкрив шлях для цілої культури. Цей рух не був простим копіюванням західних трендів; він став способом відшукати власну ідентичність у пострадянському просторі. Мультикультурність та активна студентська сцена зробили Харків відкритим до глобальних музичних процесів, а хіп-хоп — мовою вулиць і головним маркером цілого покоління.
Що відбувається з дітьми, коли війна забирає не лише домівку, а й школу, в якій вони вчилися жити самостійно? Для вихованців спеціального навчально-тренувального комплексу імені Володимира Короленка у Харкові 2 березня 2022 року стало днем, коли звичний світ розлетівся на скалки. Російські удари зруйнували будівлю одного з найстаріших освітніх закладів України для дітей із порушеннями зору – місце, яке було не лише школою, а й простором навчання, творчості та безпеки.
Харківська кіберспортивна сцена народжувалася не під світлом прожекторів великих стадіонів. Її фундамент закладався у напівтемних підвалах комп’ютерних клубів, під безперервний гул вентиляторів та вигуки гравців. У ті часи статус чемпіона вимірювався не захмарними гонорарами, а повагою спільноти та кількома годинами безкоштовної гри. Саме в цій атмосфері зародився рух, який згодом міцно зв’язав Харків із глобальною індустрією електронного спорту.
За останні роки учням Харківщини довелося докорінно змінити уявлення про навчання. Спершу пандемія COVID-19 перемістила дітей із-за звичних парт за монітори комп’ютерів, а згодом повномасштабне вторгнення поставило під загрозу саме право на освіту. Здавалося, очне навчання у прифронтовому регіоні неможливе, проте місцева влада зробила ставку на «підземну» модель. Те, що починалося як смілива ідея, швидко перетворилося на масштабну мережу безпечних освітніх просторів.
Коли ми говоримо про силу, то часто уявляємо молодь із величезними м’язами та кремезною статурою, але це не завжди так. Іноді сила вимірюється в характері, досвіді, вірі й навіть прожитих роках. Саме така історія сталася нещодавно з нашим земляком — 79-річним викладачем Національного технічного університету «ХПІ» Юрієм Костянтиновичем Васильєвим. До своїх шести спортивних світових рекордів він додав ще один. І це — яскравий доказ того, що воля, дисципліна та любов до життя можуть зруйнувати будь-які вікові стереотипи.
Під час повномасштабної війни може здатися, що культурний пульс Харкова завмер через постійні руйнівні атаки. Але це ілюзія. Місто не відмовилося від сцени — воно перенесло її під землю. «Схід OPERA» презентує опери та балети на безпечних майданчиках, а театри імені Шевченка та Квітки-Основ’яненка адаптували репертуар для камерних залів в укриттях.
У харківських школах зросла кількість інклюзивних класів. Відповідні зміни до мережі закладів освіти міста 12 лютого ухвалив виконавчий комітет Харківської міської ради.
У Холодногірському районі розгорнули три мобільні намети для обігріву мешканців. Міський голова Ігор Терехов відвідав один з наметів, перевірив умови їхньої роботи та поспілкувався з містянами.
Головні новини
Другий день лютого в Харкові пройшов під знаком контрастів: від звістки про прогноз весни харківського бабака до серйозних викликів безпеки. Місто знову зазнало ворожих атак.
Капітальне зведення на базі Дергачівського ліцею №3 розпочали восени 2024 року. Наразі всі будівельні роботи повністю завершені.
Головні новини
20 січня Харків жив звичним ритмом попри обстріли. День запам’ятався відкриттям нової підземної школи, розкриттям кількох корупційних схем та активними бойовими діями на Харківщині.
Начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов попередив, що через дефіцит в енергосистемі інтервали без електрики можуть збільшитися з 3-4 до 6-8 годин. Влада намагається коригувати графіки так, щоб темні періоди припадали переважно на робочий час.
Головні новини
Вівторок 13 січня став важким випробуванням для Харківщини. Російські атаки спричинили людські жертви та масштабні пошкодження інфраструктури, а тисячі мешканців лишилися без електропостачання.
