Фото: city.kharkiv.ua
Харків’янина ні з ким не сплутаєш через специфічні слова в розмові. Навряд ви почуєте слова “стулка” та “тремпель” у якомусь іншому місті. Звідки взявся харківський жаргон і чому він став невід’ємною частиною нашого побуту?
Це слово із багатьох міст України можна почути саме у Харкові. За легендою, пристосування для розвішування одягу походить від прізвища власника швейної фабрики у Харкові. Фабрика Тремпеля свій товар продавала з написом “Тремпель”, тому плічка так і почали називати.
Згідно з другою версією, слово з’явилося від німецького терміна “Trempel” (Drempel), що означає кроквяну конструкцію, схожу на плічка. Також тремпель та вішалка є трохи різними пристроями. Тремпель має нижню поперечину для штанів і спідниць, вішалка може бути без неї і використовуватися для светрів та інших речей.
Перше значення цього слова – безпородний собака, дворняга. У Харкові сявка означає дрібного хулігана, дворову шпану. Це значення перекочувало із “блатного” жаргону. Існує версія, що сявками називали хлопчиків, які крали фрукти у садах у районі Баварії. Хазяїном цих садів був Сава. Запитуючи про те, де “добули” фрукти, звучала відповідь: “у Савчиних садах”.
Читайте також: Харків у часи Другої світової війни: паралелі з сучасністю
У Харкові цим словом називають дрібних хуліганів. Але раніше так називали харківських бурсаків, які у бурсі ім. Св. Іраклія. Її студенти називали собі “гераклами” на честь грецького героя.
Хлопці не були законослухняними громадянами, і в перерві між заняттями натовпом бігали вниз до ринку, де на лотках продавалися овочі та фрукти. Кричачи “Вперед, Геракли!” вони змітали з прилавків усе, що бачили. Продавщиці, побачивши бурсаків, що біжать, попереджали один одного словами “Ракли біжать!”, щоб усі встигли сховати товар.
Це слово означає саме те, що ви бачите на картинці – взуття, найчастіше кросівки. Певної історії виникнення терміну немає, але можна припустити, що педалі велосипеда просто порівняли із взуттям, яке також допомагає людині переміщатися у просторі.
Від застарілого слова куль (кульок), що означає невеликий пакетик (раніше з паперу) для зберігання чогось сипкого. Тому і зараз пакет називають кульком, щоб не вимовляти цю складну назву матеріалу, з якого він виготовлений.
Читайте також: Як з’явився Харків: п’ять версій походження міста
Харківці не використовують французького слова “пікнік” для позначення відпочинку на природі, а говорять своє рідне – вилазка. У військовій лексиці слово означає несподіваний напад. У нашій говірці слово “прижилося”, бо на природу збираються швидко, не плануючи це довгий час.
Стулка була маленькою підставкою для ніг. Однак слово почало використовуватися для позначення стільців будь-яких розмірів. Мабуть, сподобалося це слово харків’янам. Звучить куди яскравіше, аніж просто “стілець” чи “стул”.
Баклагою раніше називали вузькогорлу дерев’яну посудину з кришкою або пробкою, що використовується для перенесення та зберігання рідин, тому воду зараз набирають у баклажки.
Плойку звикли називати локоном на честь електрощипців для завивки волосся з ідентичною назвою.
Слово походить від латинського “ampulla” – бульбашка, в якому знаходяться чорнило для ручки. Харків’яни називають саму ручку ампулкою, називаючи стрижень та каркас ручки як одне ціле.
Застібка-блискавка почала називатися так тому, що вона нагадує змію. Однак “блискавка” та “змійка” трохи відрізняються. Остання дещо простіше за конструкцією і не має зубців, застосовується для канцелярських потреб. Проте так називають і “блискавку” для одягу.
MyKharkov.info
Не забудьте підписатися на 
в Телеграмі 
, щоб мати можливість читати нові пости!
