Нацгвардійці-мінометники розповіли подробиці операції з визволення населеного пункту на Харківщині (відео)

Гвардійці-мінометники беруть активну участь в операціях зі звільнення окупованих територій Харківщини. Про це повідомили в Східному оперативно-територіальному об’єднанні НГУ.

Нещодавно підрозділ гвардійців залучили до звільнення населеного пункту назву якого поки приховали з метою безпеки.

Гвардієць “Лоцман” — єдиний у своєму підрозділі, хто мав бойовий досвід до повномасштабного вторгнення. У 2015 році був призваний за мобілізацією в одну з харківських гвардійських бригад. У лютому 2022 року його знання та організаторські здібності знов знадобилися Українському війську.

Сьогодні гвардієць бере участь у бойових діях на передових позиціях.

“Це була виїзна робота. Перемістилися на позицію. Ми заздалегідь її подивились, де можна відпрацювати, виставилися, і потім вже чекали команду на спільну роботу з підтримки наших хлопців. Працювали спільно ще з іншими розрахунками. Я б навіть сказав, що вони відпрацювали більше, ніж ми, бо були ближче і мали більше досвіду. Але загалом це була командна робота, завдяки якій вдалося, як на мій погляд, досить вдало відбити ще одну частину нашої землі”, — розповідає Лоцман.

Він додає — “Складнощі виїзної роботи полягають в тому, що доводиться працювати на незнайомій місцевості. Вона ніким не пройдена. Там може статися, що завгодно. Можливі “подарунки” — ворожі міни, розтяжки тощо. Позиція не є стаціонарною, тому потребує часу на підготовку: треба викопати хоч якесь маленьке укриття під БК [боєкомплект і почати працювати]. Та й працювати доводиться, фактично, на видноті. Це складніше, ніж працювати у стаціонарних умовах”.

Гвардійцям доводиться оперувати 300 кілограмовою сталевою машиною, яка майже не зазнала змін з 1938 року. Щоправда, за роки війни з росією дещо змінилося. У руках командира міномета з’явився планшет, а порох західного виробництва тепер не потрібно прив’язувати до боєприпасів мотузочками, як звикли робити ще з радянських часів.

“Нам надійшов новий порох. Виробник — Чехія. Він зручний у використанні. Не потрібно в’язати, як старий порох, мотузками — поки було зав’яжеш, дуже багато часу пройде. Йде підкова — ти її швидко натягнув, і міна готова. Проходить всього декілька секунд. Він дуже зручний у комплектації та споряджені міни, а ще він менше піддається дії вологи та інших несприятливих факторів”, – пояснює високий та міцний гвардієць “Маз”.

Він — строковець, родом з Київщини. До повномасштабного вторгнення встиг відслужити два місяці. А от командує ним та діями його розрахунку земляк “Маза” — Григорій.

Раніше він працював на заводі, який виготовляв та постачав якісні скловироби, які закупали світові виробники безалкогольних та алкогольних напоїв. Окупанти перетворили унікальне для України підприємство на руїни.

“Забув про страх у перші дні війни [повномасштабного вторгнення]. Я сам з Гостомеля. 24-го лютого у мене пропав зв’язок з моїми близькими. Були, звісно, дуже погані думки, ще й дізнався, що немає вже моєї хати. Але найголовніше, що рідні вижили та виїхали. Все це дало мені сил, бойовий дух, і усвідомлення того, що я тут роблю. Наш розрахунок — “кочовий” — відпрацювали та поїхали далі. Було багато роботи по росіянах, які засіли у Циркунах. Також працювали по ворогу з околиць П’ятихаток. З останнього С*** та Ц***. Маю уламкове поранення ноги.”

Мінометники намагаються дотримуватись суворої маскувальної дисципліни. За ними постійно полюють ворожі “Орлани”. Вони не раз потрапляли під обстріли противника. Діяти та переміщуватись фронтом гвардійцям доводиться максимально швидко, а ще багато копати. Оперувати мінометом доводиться у повному екіпіруванні, адже працюють на доволі коротких дистанціях в умовах активної контрбатарейних дій.

Єдиний, хто працює без бронежилета VI класу, і то дуже короткий час — “бусоліст” — сталева плита заважає надзвичайно чутливому компасу, яким є артилерійська бусоль, зорієнтувати міномет на місцевості. Але він це сприймає спокійно, бо вважає, що душа піхотинця спокійна лише тоді, коли чує роботу своєї “арти”.