За даними державної програми релокації, понад 250 підприємств із Харківської області скористалися можливістю перевезти виробництво. Більшість переїздів відбулася у 2022 році. Бізнес переважно обирав західні області — зокрема Львівську, Закарпатську та Хмельницьку. Водночас чимало компаній переміщувалися самостійно, без державної допомоги.

MyKharkov.info розказує три історії харківських підприємців, які під час війни рятували не лише свої родини, а й справу всього життя.

Від сирних цехів у Харкові до міжнародних тріумфів: SnEco

До війни бренд SnEco активно розвивався у Харкові. Компанія «Прайм Снек» підійшла до створення свого продукту відповідально та креативно. Замість того, щоб робити чергові чипси чи горішки, вони розробили унікальний екологічний та поживний продукт — натуральні снеки зі спіненого сухого сиру. Технологію виробництва підприємство запатентувало в Україні ще у 2018 році.

Цікаво, що ідею знайшли в космічних кейсах: у 70-ті роки NASA використовувало метод видалення вологи, щоб створювати їжу з довгим терміном зберігання для астронавтів. Оскільки сир неможливо просто «випарувати», його вирішили висушувати при температурі 30-32°C. Сирні снеки швидко стали популярними серед спортсменів, мандрівників та прихильників здорових перекусів.

Проте в лютому 2022 року життя команди «Прайм Снек» кардинально змінилося. Через активні бойові дії власник компанії Пилип Гришин був змушений передусім подбати про безпеку родини: він вивіз дружину та дітей до Мукачева. У перші місяці про відновлення бізнесу майже не думали. Офіс у Харкові передали для потреб військових, а доступу до документів та обладнання довгий час не було.

Рішення про релокацію прийшло згодом. У травні 2022 року Пилип вирішив рятувати підприємство. За два дні працівники завантажили шість вантажівок з обладнанням та матеріалами, які вдалося вивезти на Закарпаття.

Найціннішим було велике виробниче устаткування, адже його не виготовляють в Україні й замінити його було б майже неможливо. Невдовзі після цього цехи у Харкові зазнали обстрілів і були фактично знищені.

Попри складний переїзд, релокація відкрила нові перспективи. Якщо Харків був далеко від кордонів ЄС, то Мукачево розташоване впритул до них. Це значно спростило логістику. Як каже Пилип:

«90% українських компаній, які виходять на міжнародний ринок, роблять це через виставки».

Бренд SnEco поїхав представляти Україну в Європу. Поїздка до Парижа закінчилася тріумфом: сушений сир від «Прайм Снек» отримав Гран-прі на міжнародній виставці серед 2500 учасників. Після цього шлях до ринків ЄС став відкритим. Харків’яни провели ребрендинг упаковки, пройшли сертифікації, налагодили логістику та уклали контракти з дистриб’юторами.

Назву продукту залишили без змін, адже вона відповідала міжнародним стандартам. Пилип наголошує, що цей фактор є критичним:

«Назва бренду повинна бути простою та зрозумілою у світі. Наприклад, є відомий польський виробник кабаносів Tarczyński. Уявіть європейця, який намагається це вимовити. Для мене взагалі це болюче питання, бо в моєму імені та прізвищі — чотири літери «и». Кожного разу, коли я представляюся в Європі, бачу “error” в очах співрозмовника. Тож на міжнародних ринках Tarczyński змінив назву на Snekki. Наш бренд був заздалегідь підготовлений до виходу на експорт, тому неймінг не змінювали».

Після успіху «Прайм Снек» Пилип став співвласником ще двох компаній — «Пет Корп» та «Абрис Арт», які також вийшли на європейський ринок. Екстрена релокація стала для них квитком у глобальний бізнес.

Читайте також: Харків’яни на Закарпатті: що здивувало, засмутило та порадувало переселенців

Масштабування всупереч обставинам: Huge Tree

Нові магазини, відкриті під час війни (Виноградів, Мукачево, Івано-Франківськ, Ужгород)

До лютого 2022 року в Харкові на Полтавському шляху працював магазин підлогових покриттів Huge Tree. Михайло та Олег щодня віталися з підписниками в Instagram, показували облаштування на новому місці, купували меблі та монтували на стіні логотип — велике яскраве дерево. Навіть хом’яка в магазині завели, щоб було зовсім по-домашньому. Але 24 лютого все обірвалося.

Михайло вивіз родину на Закарпаття, Олег поїхав до Львова. Перші тижні минули в заціпенінні, волонтерстві та нескінченному скролінгу новин у Telegram. Але згодом прийшло розуміння: треба діяти. Михайло відкрив у Мукачеві відділ покриттів у магазині фарб, Олег влаштувався в компанію з реалізації будматеріалів.

Минув рік. Орендодавець у Харкові повідомив, що приміщення тепер займатиме «Військторг».

Рішення хлопців було імпульсивним, але сміливим: замість того, щоб вивезти товар на склад, вони почали шукати нове приміщення саме в Харкові. У квітні 2023 року на проспекті Героїв Харкова з’явився великий банер: «HUGE TREE — ламінат, вініл, паркетна дошка».

Олег повернувся додому, Михайло почав працювати в режимі «два тижні в Мукачеві, два тижні в Харкові». Паралельно відкрився магазин у Виноградові. Виявилося, що у стресових умовах у людини відкриваються приховані резерви. Якщо раніше було непросто керувати одним магазином, то тепер команда поєднувала роботу трьох точок у різних куточках країни та волонтерство.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений BOARD Закарпаття (@board_zakarpattia)

2025 рік став точкою стрімкого зростання. У липні Михайло відкрив магазин в Ужгороді, а у жовтні Олег запустив філію в Івано-Франківську.

Пилип та Михайло на Big Board

До слова, з героєм попередньої історії, Пилипом, Михайло часто бачиться в Ужгороді на заходах бізнес-спільноти Big Board. Це ще раз доводить: харків’яни завжди знайдуть і підтримають своїх.

Читайте також: Від генераторів до релокації: чим живе бізнес Харкова

Нове життя друкарні: «Техно-Друк» та підтримка партнерів

Компанія «Техно-Друк», що роками виготовляла етикетки для продуктів та побутової хімії, опинилася перед вибором: чекати безпеки чи шукати нову домівку. Обрали другий варіант.

Релокація на Закарпаття стала справжнім викликом: перевезення важкого обладнання та організація процесів на іншому кінці країни потребували надзусиль. Але головним скарбом стали люди. Разом із технікою переїхала і частина команди — близько двадцяти співробітників. Також до роботи залучили внутрішньо переміщених осіб, які знайшли прихисток у регіоні.

Відновитися допомогли державні та міжнародні програми. Підприємство отримало фінансування за програмою «Доступні кредити 5-7-9%», а також скористалося кредитною лінією EU4Business-ЄБРР. Завдяки цьому вдалося закупити сучасне обладнання, а частину інвестицій покрив грант Європейського Союзу.

Сьогодні друкарня вже не просто «виживає». Власниця підприємства Альбіна Кудрявцева зазначає, що команда перейшла до стратегії розвитку: модернізує виробництво, розширює базу клієнтів та готується до експансії на ринки ЄС.

Історії релокації харківських підприємців — це не лише про порятунок майна. Це про незламність, адаптивність та здатність перетворювати кризу на можливість для глобального росту.

Ірина Станевич

Запись Як харків’яни рятували бізнес: три історії підприємців впервые появилась Мій Харків.

Одне з міст найвіддаленішої від фронту та найбезпечнішої області — Мукачево. До війни тут проживало трохи понад 85 000 людей. У перші місяці вторгнення місто прийняло близько 25 000 переселенців, чимало серед яких — мешканці Харківщини.

MyKharkov.info розповідає, які враження залишилися у харків’ян від життя на іншому боці країни.

Безпека, природа та люди: головні переваги життя в Мукачеві

Закарпаття не є лідером за кількістю ВПО з Харкова. Згідно з актуальними даними, тут проживало понад 14 000 мешканців Харківщини. Проте варто враховувати щільність населення: у всій області до війни мешкало менше людей, ніж у самому Харкові. Тому відносно цього фактору можна сказати, що приїхало сюди чимало.

Одна з тригерних тем, яка виникає при зіткненні Сходу та Заходу — мовне питання. Багатьом було важко миттєво перейти на українську в стресових умовах, проте місцеві поставилися до цього спокійно. Самі закарпатці до 2022 року не цуралися російської: багато хто спілкувався нею в побуті, а до 2014 року тут існували окремі класи та навіть дитсадок із російською мовою навчання.

Взагалі тема мови та національності в регіоні дуже глибока. Закарпатці мають свій особливий діалект, який достеменно не зрозуміє жоден інший українець. До прикладу, тут можна почути таке:

«Не миригуйся, поймо на біціклях, цімбора зазвідаю де лем такі фосі крумплі з парадичками узяв» (укр. — Не нервуй, поїхали на велосипедах, запитаю в товариша, де він таку гарну картоплю з помідорами взяв).

За свою історію Закарпаття перебувало у складі 22 держав. Прапори змінювалися, мови змішувалися. Звичайно, після 2022 року ставлення до всього російського стало значно суворішим, але люди ставляться до переселенців із розумінням, адже самі не раз опинялися в умовах кардинальних змін.

Певна толерантність зумовлена й тим, що близько 20% населення тут вважає рідною мовою не українську (знову ж таки — історичний аспект). Якщо ви проїдетеся селищами вздовж кордону, то помітите, що місцеві спілкуються переважно угорською чи румунською.

Харків’яни відзначають, що мукачівці дуже привітні. Ось що каже про свій досвід Ірина:

«Тут дуже доброзичливі і спокійні люди. Це інколи аж дратує через наш слобожанський поспіх і норов (особливо в чоловіках). Та згодом помічаєш, як сама стаєш такою. Асимілюєшся. Мені це подобається, цього інколи дуже не вистачало. Сумую за Харковом, за його міццю і масштабом, люблю назавжди. Та тепер розумію, що моя душа розділена: Харків — рідний, активний, емоційний; Мукачево — спокійне, меланхолійне, чесне. Тут я навіть забуваю зачиняти сумочку в громадському транспорті — знаю, що все буде на місці. А коли ти когось випадково штовхнув, а перед тобою ще й вибачаться, бо стояли занадто близько — починаєш думати, що мукачівці взагалі якісь святі».

Своєю чергою Юлія ділиться враженнями про інфраструктуру:

«Місто дуже подобається. Приємно здивована великою кількістю шкіл (і державних, і приватних), гуртків для дітей, медичних закладів, театрів. Це круто як для районного центру. Окремо порадував ЦНАП та, звісно, замок Паланок. Мукачево — дуже комфортне місто. У державних установах чи сфері обслуговування люди привітні, жодного разу не було зауважень щодо мови».

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Це Харків | Это Харьков (@its_kharkov)

Не можна не згадати й неймовірну природу: величні гори, весняні сакури, чисті озера, заповідники, долини нарцисів та лавандові поля. Тут красиво в будь-яку пору року.

Читайте також: Валіза, дорога, нове життя: історії харківських біженців

Дороги, ціни та масштаби: що засмутило переселенців

Статистика змін цін на оренду житла на початку війни

Можливо, хтось подумає, що харків’яни сумують за кількістю лавочок чи смітників, але в час війни пріоритети інші. Найбільше засмутили ціни на житло. Сплеск попиту спровокував різке дорожчання, і хоча ситуація дещо стабілізувалася, знайти квартиру в Мукачеві складно. На OLX може бути лише 60 пропозицій оренди, тоді як у Харкові — понад тисячу.

«У Харкові інші масштаби, тому порівнювати важко. Але що справді не подобається — це ціни на оренду. Вони зараз вищі, ніж у Харкові, хоча це й продиктовано реаліями безпеки», — зазначає Юлія.

Ще одна проблема — дороги. Через викладені бруківкою вулиці та вузькі смуги руху (переважно по одній у кожному напрямку) у Мукачеві часто виникають затори, особливо під час ремонтів. Траси також аварійні, хоча це загальноукраїнська біда. Проте харків’яни визнають: навіть у прифронтовому Харкові дорожнє покриття часто краще.

Звісно ж, туга за мегаполісом. Коли все життя мешкаєш у місті-мільйоннику, а опиняєшся в містечку розміром з один житловий масив (як Олексіївка), різниця у ритмі життя відчутна.

Особливості закарпатського побуту: «кавіль», свята та тихі вечори

У Закарпаття є свої традиції, які здаються харків’янам незвичними.

Порожнє вечірнє місто. Це єдина область, де не було комендантської години, але вона ніби й не потрібна: після 20:00 вулиці порожніють. Навіть у центрі чи на набережній після восьмої вечора майже немає людей.

Транспорт. Громадський транспорт представлений лише маршрутками, які ходять до 20:00–21:00. Деякі райони (наприклад, біля ДЮСШ чи автостанції) залишаються важкодоступними без власного авто.

«Ніхто нікуди не поспішає». Харків’яни звикли, що з 7 ранку місто вирує. В Мукачеві день починається не раніше 9:00–10:00 і обов’язково з повільного «кавілю» (кави). О 17:00–18:00 багато закладів уже зачиняються. Це нагадує розмірений європейський ритм.

Релігійність. Неділя для місцевих — день у церкві. Окрім державних свят, тут суворо дотримуються церковних, коли нічого не працює. Можна приїхати у справах і впертися в зачинені двері, бо «сьогодні свято».

Попри всі відмінності, харків’яни щиро вдячні закарпатцям за прихисток і допомогу в подоланні стресу. Ми різні, але ми — одна країна. І коли закінчиться війна, харків’яни з радістю запросять своїх західних друзів до Харкова, щоб стати ще ближчими.

Ірина Станевич

Запись Харків’яни на Закарпатті: що здивувало, засмутило та порадувало переселенців впервые появилась Мій Харків.

За його словами, рішення про припинення експлуатації модульного містечка з подальшим демонтажем було ухвалене на основі висновків Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, Харківського обласного центру контролю та профілактики хвороб і міської Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

«Модульне містечко непридатне для проживання в ньому людей. Конструкції житлових блоків мають високий ступінь аварійності. Зокрема, там протікають покрівлі, відшаровуються стіни, повністю зруйнована підлога. Електропроводка теж аварійна, що може призвести до короткого замикання», – розповів Ігор Київський.

Підготовчі роботи до демонтажу модульного містечка вже почалися.

Запись У Харкові демонтують модульне містечко для переселенців впервые появилась Мій Харків.

За його словами, Харківським обласним центром контролю та профілактики хвороб і двома проведеними експертизами Інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса було встановлено, що приміщення модульного містечка непридатні для проживання.

Юрій Шпарага зазначив, що 31 жовтня звідти вже виїхали 17 громадян. Серед них — багатодітна родина з сімома дітьми. За сприяння міської влади була досягнута домовленість про їхній переїзд до обраної ними громади.

Станом на зараз у житлових контейнерах модульного містечка залишаються 15 осіб.

«Їм пропонують переселитися в один з гуртожитків для тимчасового перебування ВПО. У Харкові їх понад п’ятдесят. Двоє переселенців вже переїхали до таких гуртожитків. Ще двоє громадян, які проживають у модулях, є особами з інвалідністю та пересуваються на колісних кріслах. Для них ми підбираємо варіанти, де створені більш інклюзивні умови», – розповів Юрій Шпарага.

Запись У Харкові з модульного містечка розселяють переселенців впервые появилась Мій Харків.