Від першої аптеки до потужних мереж

Розвиток фармації в Харкові розпочався з відкриття у 1778 році державної аптеки — якраз тоді, коли місто набуло статусу губернського центру. Її першим очільником став провізор із Німеччини. Коли ж за три роки він пішов у відставку, його замінив українець Петро Піскуновський.

Маючи солідний досвід роботи у Петербурзі, новий завідувач енергійно взявся до справи: за його керівництва для аптеки звели окреме кам’яне приміщення, де готували ліки за рецептами, переважно на основі лікарських рослин.

Цей заклад залишався найвідомішим і після появи в місті інших аптек. Процес їхнього відкриття активізувався у XIX столітті завдяки появі фармацевтичної освіти в університеті. До цього мистецтво фармації опановували практичним шляхом — безпосередньо в аптеках. Учнями були виключно чоловіки: досвідчені майстри передавали знання молоді, адже промислових заводів і готових препаратів тоді ще не існувало.

Із відкриттям в університеті фармацевтичної лабораторії навчання перемістилося в академічні стіни, а випускники згодом почали засновувати власну справу.

Так, у середині XIX століття в Харкові вже діяло 5 комерційних аптек:

• Першу у 1810 році відкрив провізор Г. Венцель.
• Засновником другої став Г. Фіндлер, який згодом створив ще одну точку, ставши власником прототипу сучасних аптечних мереж.
• Третю у 1829 році заснував Е. Нельдіхен.
• Четверту — Г. Сартінсон.
• П’яту — О. Фрейндлінг.

Усі вони мали профільну освіту. Цікаво, що сьогодні від власників аптек вона не вимагається, проте є обов’язковою для завідувачів та персоналу.

У ті часи власник аптеки зазвичай сам у ній і працював. Часто фармацевти облаштовували заклади у власних оселях: на першому поверсі приймали відвідувачів, а на другому — мешкали. Дозвіл на діяльність видавала Лікарська управа, яка, подібно до сучасних органів контролю, надавала чіткі вказівки та рекомендації.

Перелік ліків, дозволених до продажу, також затверджувала держава. Серед знайомих нам сьогодні засобів аптеки минулого пропонували: аспірин; гірчичники; вазелін; валеріану; нашатирний спирт.

Оскільки фармацевти готували препарати власноруч, вони мали монополію на їх розповсюдження. Зі зростанням населення Харкова масштаби їхньої справи невпинно збільшувалися.

У XXI столітті місто налічує понад 500 аптек. Їхній асортимент значно розширився: від медичних виробів до дитячого харчування та засобів гігієни. Сучасний сервіс включає онлайн-замовлення, бронювання та кур’єрську доставку. Проте велика кількість аптек зараз притаманна багатьом містам. Що ж виокремлює саме Харків?

Читайте також: Олександрівська лікарня Харкова: від XIX століття до сьогодення

Виробництво та інновації

Якщо XIX століття було часом приватних аптек, то XX століття стало епохою промислового масштабу. Це був якісно новий рівень, про який фармацевти минулого могли лише мріяти. Сьогодні ми звикли до заводських упаковок, а тоді поява серійного виробництва стала справжньою частиною промислової революції.

У 1907 році підприємці відкрили фабрику «Галеніка» (нині — ТОВ «Фармацевтична компанія “Здоров’я”»), розпочавши випуск таблеток, настоянок та пластирів. Перший колектив складався лише з 25 осіб.

У 1923 році розпочалася історія «Хімфармзаводу “Червона зірка”». Почавши з розфасовки хімікатів, завод перейшов до виробництва реактивів та таких ліків, як кальцію глюконат. Напередодні Другої світової війни обидва гіганти постійно нарощували потужності. Після звільнення Харкова підприємства відбудували, і вони донині залишаються лідерами ринку.

У 1995 році до промислової родини доєднався завод «Лекхім-Харків». Тут зосередилися на генериках — доступних аналогах брендових препаратів, на які закінчився термін дії патенту. Це дозволило країні забезпечувати себе власними ліками, не покладаючись виключно на імпорт.

Сьогодні Харків успішно конкурує з Києвом за обсягами виробництва. Місцеві заводи — це майданчики для впровадження інновацій, розроблених українськими вченими.

Читайте також: Харків у часи Другої світової війни: паралелі з сучасністю

Фахова освіта: фундамент успіху

Остаточне закріплення статусу «столиці» відбулося завдяки науці. Видатний хімік Микола Валяшко у 1921 році ініціював створення Харківського хіміко-фармацевтичного інституту (нині — Національний фармацевтичний університет, єдиний профільний заклад такого рівня в країні). Попри політичні переслідування, Валяшко виборов право на існування самостійної фармацевтичної освіти.

У роки Другої світової війни виш був евакуйований до Семипалатинська, де продовжував готувати кадри та ліки для фронту. Після війни його діяльність відновили саме в Харкові (на відміну від аналогічного закладу в Дніпрі, який не відродився).

«Золотою добою» інституту стали 1980-ті роки під керівництвом ректора Валентина Черних. Тоді з’явилися нові корпуси на Салтівці, а район навколо станції метро «Студентська» став справжнім центром молодіжного життя.

У Харкові було створено повний «замкнутий цикл»: від розробки активної речовини в лабораторіях університету до випуску готового препарату на місцевих заводах. Саме тут народилися відомі кожному ліки: «Левомеколь», «Левосин», «Антраль».

Харківські фахівці відкривали факультети по всій країні, писали підручники, заснували професійне свято — День фармацевтичного працівника. Символічно, що саме в Харкові встановлено скульптурний комплекс «Фармація у віках», що підкреслює особливу пошану до цієї професії.

Тож фармація для Харкова — це не просто мережа аптек. Це потужний інтелектуальний та промисловий бренд, який робить місто впізнаваним далеко за межами України.

Галина Григорiв

Запись Харків — фармацевтична столиця: від рецептів XVIII століття до сучасних інновацій впервые появилась Мій Харків.