Саме ці традиційні заняття мешканців Харківщини увійшли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Як повідомили в Департаменті культури і туризму Харківської ОВА, відповідний наказ Міністерства культури та інформаційної політики України було прийнято 6 липня цього року на підставі рішення Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини.
«До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини включено 2 елементи з Харківської області: Знання і практики приготування сахновщинського короваю (охоронний номер: 029.нкс) та традиційне харківське коцарство (охоронний номер: 030.нкс)», — надали інформацію в Департаменті.
Так, практика приготування сахновщинського короваю стала невіддільною складовою історико-культурного надбання Сахновщинської громади. Сахновщинський коровай обов’язковий атрибут урочистих заходів, календарно-обрядових та родинних свят.
Особливості зовнішнього вигляду короваю: круглий за формою (жінки кажуть, як «сонечко»), здебільшого одноярусний, зі скоринкою від світло- до насиченого темно-коричневого кольору та прикрашений оздобою тіста, де переважать рослинні елементи.
Традиція харківського коцарства сягає ХVII століття, коли ремісники, що виготовляли своєрідні довговорсові вовняні килими-коци, оселилися за валом Харківського городища на території приміської Залопанської слободи.
Наприкінці 1900-х з розвитком фабричного виробництва промисел швидко занепав та дожив до наших часів в уміннях поодиноких майстринь та дослідників, серед яких найвідомішою є Шегда Ірина Зенон-Михайлівна, спадкова коцарка, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Досліджують та поширюють знання про харківське коцарство у м. Харків, м. Валки та смт Ков’яги Харківської області.
Довідка. Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України ведеться на виконання статті 12 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, яку Україна ратифікувала у 2008 році.