Бульвар Юр’єва в Харкові: хто такий Василь Юр’єв і чому «Бродвей»

Коротко

• Бульвар Юр’єва — зелена магістраль на Нових Домах, яку харків’яни звуть «Бродвеєм». Тут стоїть бронзове погруддя академіка.
• Названий на честь Василя Яковича Юр’єва (1879—1962) — селекціонера, який вивів десятки сортів зернових і пропрацював на харківській селекційній станції понад 45 років.
• Бульвар прокладений буквально по його дослідних полях: забудова Нових Домів почалася 1957 року на приблизно 700 гектарах земель Харківської селекційної станції.
• Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН і досі працює за адресою проспект Героїв Харкова, 142 — заснований 1908 року.
• Головна втрата: Національний центр генетичних ресурсів рослин при інституті постраждав від російських обстрілів, загинули десятки тисяч зразків насіння. У листопаді 2025 року інститут відкрив Дублікатний центр за підтримки ФАО і ЄС.

Бульвар Юр’єва і «Бродвей»: де це і чому так називають

Нові Доми (їх ще називають Новими Будинками) — це масив на сході Харкова, який лежить на межі Немишлянського і Слобідського районів. Його межі легко запам’ятати: з півночі — проспект Героїв Харкова, з півдня — вулиця Ньютона, із заходу — проспект Льва Ландау, зі сходу — бульвар Богдана Хмельницького. Найближчі станції метро — «Палац Спорту» і «Армійська».

Бульвар Юр’єва — головна пішохідна вісь цього масиву, і саме тому в народі за ним закріпилася назва «Бродвей». Увечері тут повно людей, які просто гуляють або сидять на лавках у сквері. Поруч — будівля кінотеатру «Київ», навпроти якої й стоїть пам’ятник-погруддя Василю Юр’єву. Чи працює кінотеатр у 2026 році, ми перевірити не змогли — тому подаємо його лише як орієнтир на місцевості.

Мало хто з тих, хто гуляє «Бродвеєм», знає, ким був чоловік на постаменті. Розповідаємо.

Василь Юр’єв: від виключеного студента до академіка

Василь Якович Юр’єв народився 20 лютого 1879 року в збіднілій дворянській родині в селі Вірга Пензенської губернії (частина джерел подає назву як Іванівська Вірга). Після земської початкової школи вчився в міському чотирикласному училищі, а з 14 років — у Маріїнському землеробському училищі в Миколаївському містечку за 40 верст від Саратова. Грошей не було, тож паралельно з навчанням він підробляв чорноробом у земельних експедиціях і давав приватні уроки.

Училище працювало при зразковій сільськогосподарській фермі: чотири з половиною роки — теорія і практика на фермі, ще рік — практика в найкращих господарствах. Після нього Юр’єв недовго працював агрономом у Поволжі, а тоді, отримавши стипендію місцевого земства, вступив до Новоолександрійського інституту сільського господарства й лісівництва. Той інститут 1914 року евакуювали до Харкова — сьогодні це Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва.

За даними першої версії цього матеріалу, вже на другому курсі, 1901 року, Юр’єва виключили з інституту за участь у другому всеросійському студентському страйку, після чого його одразу призвали до армії, де він відслужив два роки й повернувся до навчання. Незалежного підтвердження цього епізоду ми не знайшли, тому подаємо його з такою поміткою. Достеменно відомо інше: інститут він закінчив 1905 року.

Селекційна станція на місці Нових Домів: 700 гектарів, яких уже немає

Юр’єв розумів, наскільки сільське господарство імперії відстає від Західної Європи і США, і шукав, де рости професійно. У «Південно-російській сільськогосподарській газеті» він побачив оголошення, що під Харковом відкривається станція селекції сільськогосподарських культур, і відразу надіслав заяву. У грудні 1909 року він приїхав до Харкова третім науковим співробітником станції — і місто стало для нього другою батьківщиною. На станції він пропрацював до 1956 року, а з 1944-го був її директором.

Ось найважливіша для розуміння топоніміки деталь. Станція мала близько 700 гектарів землі в Харкові — саме там, де сьогодні Нові Доми. На той час це була далека околиця міста; її забудова почалася лише 1957 року. Тобто бульвар Юр’єва — це не просто вулиця, названа на честь ученого. Це буквально його колишнє дослідне поле, забудоване п’ятиповерхівками 1960—1970-х, дев’ятиповерхівками 1980-х і шістнадцятиповерхівками.

Юр’єв наполіг, щоб дослідні культури вирощували не лише на цих землях, а й у різних опорних районах. Це рішення згодом переросло в цілий напрям — районування культур. Рослини по-різному ростуть у різних місцевостях, і саме звідси починається українська школа сортовипробування.

Сорти Юр’єва: що він насправді зробив

1912 року Юр’єв поїхав у наукове відрядження вивчати передові методи селекції рослин до Швеції, Канади і США. Крім досвіду, він привіз насіннєвий матеріал і літературу з селекції, якої в країні майже не було. Серед привезеного була американська кукурудза «Міннесота 23» — з неї згодом виросли харківські сорти кукурудзи.

За життя Юр’єв вивів 21 сорт зернових, які вже за його життя займали 2,3 мільйона гектарів. Найвідоміші «юр’євські сорти»: озимі жита «Харківська 55» і «Харківська 60», яра пшениця «Харківська 46», ячмінь «Європеум 353/1330», овес «Харківський 596», просо «Харківське 2». З середини 1920-х він одним із перших у країні почав працювати з внутрішньовидовими й міжвидовими гібридами зернових, щоб отримати морозостійкі й стійкі проти хвороб сорти; відомий і його метод гібридизації, за яким висіяні в ящики гібриди піддавали незначним низьким температурам.

Кар’єра: з 1937 року — професор Харківського сільськогосподарського інституту, де очолював кафедру селекції; 1946—1956 — директор Інституту генетики і селекції АН УРСР, створеного з його ініціативи; 1956—1962 — директор Українського науково-дослідного інституту рослинництва, селекції і генетики. 1935 року йому без захисту дисертації присвоїли ступінь доктора сільськогосподарських наук, 1945-го обрали академіком АН УРСР, з 1949-го він — заслужений діяч науки УРСР і почесний член Шведського товариства насінників. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1954 і 1959), лауреат Сталінської премії (1947), п’ять орденів Леніна.

Помер Василь Юр’єв 8 лютого 1962 року в Харкові.

Пам’ятник, інститут і генбанк, якого більше немає

Бронзове погруддя на бульварі поставили 1964 року, через два роки після смерті академіка. Автори — скульптор Василь Агібалов і архітектор Дмитро Морозов; ці атрибуції ми беремо з попередньої версії матеріалу і незалежного підтвердження їм не знайшли. У Харкові переказують, що коли Юр’єву як двічі Герою Соцпраці мали ставити бюст у рідному селі, він попросив зробити це в Харкові — і йому пішли назустріч як виняток. Це теж міський переказ, а не документований факт.

А от що перевіряється: Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН України працює за адресою проспект Героїв Харкова, 142 (до перейменування — Московський проспект). Заснований 1908 року як Харківська дослідна станція, 1929-го став Українським НДІ зернового господарства, 1956-го — Українським НДІ рослинництва, селекції і генетики. Ім’я Юр’єва носить і Премія НАН України, якою відзначають учених за нові сорти сільгоспкультур і нові методи селекції.

І головна новина, якої не було в жодній попередній версії цього тексту. Національний центр генетичних ресурсів рослин при інституті — один із найбільших насіннєвих банків Європи — постраждав від російських обстрілів. За словами співробітника інституту Сергія Авраменка, втрачено десятки тисяч зразків, зокрема сорти віком у сотні років. У листопаді 2025 року інститут відкрив Дублікатний центр генетичних ресурсів рослин за підтримки ФАО і ЄС — щоб резервні копії українського насіння зберігалися і в міжнародних сховищах.

Це, мабуть, найточніший спосіб пояснити, чому бульвар названо саме так. Юр’єв усе життя збирав колекцію, з якої годувалися мільйони гектарів. Через шістдесят років після його смерті цю колекцію довелося рятувати вдруге.

Читайте також про харківські місцевості й людей

• Райони Харкова: звідки взялися назви всіх дев’яти
• Річка Немишля, від якої названо Немишлянський район
• Жасминовий бульвар: сади з плодовими деревами
• Сім фактів про П’ятихатки
• Кирило Синельников: учений, який відстояв ХФТІ
• Парки відпочинку Харкова — у каталозі

Оновлено: липень 2026. Що змінилося: текст перекладено українською, додано географію Нових Домів і зв’язок бульвару з дослідними полями станції, актуальну адресу Інституту рослинництва та інформацію про втрати генбанку і відкриття Дублікатного центру в листопаді 2025 року; непідтверджені епізоди біографії позначено.