Колись вони стануть відомими: топ-10 молодих харківських поетів

11:35  |  19.07.2018

Молодість — час, коли є сили та бажання діяти. Однак це також період, коли бракує коштів, досвіду і підтримки. У випадку молодих поетів Харкова найбільшою їхньою проблемою є, мабуть, саме відсутність згаданої підтримки, зокрема медійної.

Вони доволі юні і ще не встигли «засвітись» на телебаченні, надрукувати книгу, одним словом, «розкрутитись». Цей огляд має на меті заповнити інформаційний вакуум, розповісти про літературне життя в нашому місті і його яскравих представників, хоча про деяких із них (чи навіть про всіх) ви, може, прочитаєте вперше. Рейтинг дещо суб'єктивний, але, обираючи для матеріалу того чи іншого поета, автор зважав на його популярність серед відвідувачів літературних вечорів, нагороди, участь у конкурсах і, головне, на рівень таланту і якість текстів.

Отже, як кажуть в рунеті, «паєхалі»!

Олексій Тищенко

Народився 21 листопада 1996 р.

Мова творчості — російська.

https://www.facebook.com/alexey.tishchenko.39

https://www.youtube.com/watch?v=rXaZoAzFGr8

Розпочинає наш топ яскравий представник молодої ської поезії. Олексій — бажаний гість на будь-яких літературних змаганнях, на яких він часто посідає призові місця чи потрапляє до фіналу. Якщо говорити конкретніше, то поет виступав на кількох літературних Слемах, майже на всіх Ночах поезії, фестивалі Kharkiv Poetry Open Air. На конкурсі для молодих письменників «Крилате Сузір'я» Олексій здобув перемогу в номінаціях «Серце глядача» та посів перше місце в номінації «Поезія». Улюблені поети — Маяковський, Бродський, полюбляє творчість репера Хаскі.

борюсь с сокрытием своих эмоций, лук втирая в глазницы,

способ не самый лучший, но эффект уже все перешел границы.

мне главное перед самим собой хотя бы успеть извиниться,

пока в доме зеркала и стекла не стали завешивать ситцем,

 а в дом, с округи, не набежали людей незнакомых горсти.

не то, чтоб я был очень против, без проблем приходите в гости.

правда, встречать их гораздо лучше с высоты собственного роста,

а не списком разбитых надежд семьи, закопанным на погосте <>

Читайте такоже: Где наш Чак Паланик: десять перспективных писателей Харькова

Тетяна Полякова (Тетяна Птах)

Народилась 16 лютого 1998 р.

Мова творчості — українська, російська.

http://www.stihi.ru/avtor/tanittriel

Ця тезка відомої співачки, на щастя, не виходить на сцену в зрадницькому кокошнику та не вивергає в мікрофон примітивні пісеньки про «шльопки» і «бивших». Ця Тетяна Полякова пише вірші і, разом з колегою по творчому цеху, Петром Черних, з 2015 року організовує літературні тусовки. І це не просто тусовки, а цілі засідання Спілки письменників «Записник із Землі», де Тетяна є співзасновницею і називає себе «мамою» Спілки. Крайнє «засідання» Записника відбулось у Coffee life у квітні 2018 року. Творчість Тетяни — типова для молодої людини на початку життєвого шляху, вона романтична і трошки сумна. У доробку поетеси — кілька творів у колективних збірках, вона брала участь у різних конкурсах — «Крилате Сузір'я», «Есхар».

Легкозаймистi слова

 Хай легкозаймистими стануть слова

В очах у людини, що дивиться пильно,

Відчувши душею творіння уяв

Автора рим швидкоплинних.

 

Вивчає пейзажі мальованих строф,

Милується плавністю ліній мрійливих,

Очікує, що полонить його знов

Поета відкритість та щирість.

 

Тож, друже, не грай зі словами дарма!

Читач не пробачить байдужість, невміння.

Пиши, щоб звичайні на вигляд слова

У душах людей пломеніли!

Гоша Добродєєв

Народився 6 січня 1995 р.

Мова творчості — російська

https://www.instagram.com/metall_zavod/

https://www.facebook.com/profile.php?id=100023543651342

На харківській літературній сцені є цікаві представники, які суміщають вірші та музику. Гоша Добродєєв — один із них. Ідея накладати вірші на реп-біти виникла у 2015 році. Сам свій стиль Гоша іронічно називає «всратим хіп-хопом», не вважаючи себе ні репером, ні поетом, балансуючи таким чином десь посередині і створюючи свій власний «продукт». Виступав на МОШі, Слемах, «Віршозамісі», брав участь у різних батлах. У творчих планах створити щось таке, що в соцмережах захочеться лайкнути, репостнути і «безжально рознести в коментах».

..и вот уже который год

я завсегдатай глухих болот,

из темноты я пришел на зов,

что внемлит мне шепотом

что-то про шогготов.

подводный город и древних богов

из забытых легенд и мифов

сулил в лабиринтах коралловых рифов

лавировать с юными нимфами,

что колоритнее Мии Халифы,

под сочные рифы гитар «Цеппелинов»,

но неумолима судьба

нас оставила гнить на обочинах сточных канав,

став побочным продуктом кромешного дна,

и пока нас не взяли за жабры, нам нужно скорее

отсюда

линять…

Іван Сенін

Народився 1993 року.

Мова творчості — українська, російська.

https://vk.com/ivan_senin_poetry

https://www.youtube.com/watch?v=l9y2hbLqwAU

Іван — класичний приклад людини, яка робить сама себе. Пише вірші, основна тематика яких — пошук власного «Я», мотивація, громадянська лірика. Цей поет один із тих, хто, окрім роботи над текстами, приділяє немало уваги зовнішньому вигляду та подачі, саме тому Іван — бажаний гість на будь-яких літзаходах.

Поціновувачі літератури могли чути і бачити його на літературному Слемі, камерних вечорах в Літмузеї та книгарні «Є». Нині Сенін більше займається музикою, він грає рок різних стилів на своїй гітарі, виступав на таких заходах, як VDOMA fest, День музики. Іван організовує квартирники, має книгу власних творів «Крик».

Від лункого серцебиття,

до вічного питання «хто ти?» —

твій пошук сенсу життя

скінчився пошуком роботи.

 Дмитро Бовдуй

Народився — 11 травня 1992 р.

Мова творчості — українська.

https://vk.com/dmytro_bovdui_virshi

Цей поетичний добродій — єдиний представник у своєму жанрі, принаймні в межах Харкова. Дмитро пише цікаву, дещо експериментальну поезію в стилі українських 1920-х, адже літпроцес «Розстріляного Відродження» є для нього головним джерелом натхнення.

Поезія Дмитра — лаконічна, дотепна та часто сповнена іронії. Поет публікувався в  альманахах та антологіях  «22:07:39», «Небесна Сотня», «Вулична поезія», «Діапозитив», «Харківська поезія та проза», «ХарківLit» та ін. В різні роки —  учасник заходів на Книжковому Арсеналі, Форумі Видавців, Букфесті та ін. Відчутним поштовхом та мотиватором до самовдосконалення та більш критичної оцінки своєї творчості стали Літшкола та Семінар Творчої Молоді.

роблять поетки селфі

іноді так буває

триста віршів на фото:

(триста без двох на двох)

Іноді так буває —

чорне волосся верлібрів

світлі кучері рим

Іноді так буває

— третьою

чую себе…

Читайте также: Новая харьковская поэзия: лица, проекты, литературные тусовки

Таті Сонце (Тетяна Бокова)

Народилась 22 серпня 1994 р.

Мова творчості — українська, російська.

https://www.facebook.com/tati.solnce.ua

https://www.youtube.com/watch?v=1KzS692Hnu8

Тетяна — людина цікава і містична. Здається, вона винайшла машину, яка зупиняє час, і це дозволяє поетесі поєднувати навчання, роботу в театрі «Лукоморье», організаторську діяльність у Фундації Регіональних Ініціатив (ФРІ) і, звісно, вона знаходить час для творчості.

Пише Таті про кохання, стосунки, самотність, трапляється навіть громадянська лірика. Її псевдонім «Сонце» повністю відповідає її натурі, бо і в житті, і на сцені вона щира, весела, товаристська і дійсно сонячна. Ви можете часто її почути на літзаходах, які організовує ФРІ, — «Ніч поезії», «Мандрівні поети на стільцях».

Поринаю в орбіту людей

Зачарованих небесами…

Ти скажи мені — що це, мамо,

Будь ласка, скажи, я де?

Починаю кричати своє —

Аргументи наводити їм,

Що їх світ вже давно є злим,

Ніхто не знає ким є…

Повертаюсь щоночі з орбіт —

У сльозах прокидаюсь вранці

(Які ж то були сни-засранці).

Бо сьогодні я змінюю світ!

Сергій Науменко

Народився 9 липня 1993 р.

Мова творів — українська.

https://www.facebook.com/serejtnaumenko/

https://www.youtube.com/watch?v=vQSBbrk1w1M

Сергій — родом із Нікополя, але його можна по праву вважати харківським поетом, бо його творче становлення відбувалось саме в нашому місті. Пише поезію без рим — верлібри, білі вірші, які він зараз публікує на своїй ФБ-сторінці чи долучає до самидавних збірок.

Пробує свої сили в прозі, і це йому вдається доволі успішно, адже у 2017 році його твір «Як ми брали Сєвастополь» увійшов у десятку фіналістів престижного літконкурсу «Новела по-українськи». Твори Сергія цікаво не лише читати, а і слухати в авторському виконанні, адже поет кожен свій виступ перетворює на своєрідний перформанс, невимушено спілкуючись з публікою і прикладаючись до своєї знаменитої торбинки, у якій схована пляшка із загадковим змістом. Сергій створив собі певний образ такого собі митця не-з-цього-світу, чому значно сприяє його зовнішній вигляд, адже одного разу ви можете побачити його в майже офіційному костюмі, іншого — в аутфіті зі стилізацією під ковбоя, а ще колись — у чудернацьких карамелькових штанях.

висить ваш колишній бог.

під стелею. між колонами.

 підпирає поблідлим тілом, тримає

атлантом підлогу горішнього поверху.

 

смішний ваш бог. кров звичайна.

засохла на сукні. темно-червона.

.

не приходьте до нас із повчаннями.

надивились на клоунів. досить.

 

все гаразд у цім краї. ринок повен,

ножі заточені. не підходьте, кажу.

 

не підходьте, повторюю. підійшли?

ми повісимо ваші трупи за ноги.

 

під стелю. туди. поближче

до бога. колишнього.

Наталія Фандоріна

Народилась 22 серпня 1994 р.

Мова творчості — українська, російська.

https://vk.com/fan_dorina

https://www.youtube.com/watch?v=5ueF9ZpuPV4

Наталія Фандоріна почала свій трудово-поетичний шлях на поприщі уже не раз згаданого літературного Слему, де у зовсім молодому віці швидко знайшла своє сценічне обличчя. Поетеса створила собі вишуканий інтелектуальний образ, відповідно, і її поезія також вишукана, витончена, викінчена.

Не боїться Фандоріна у творах згадати Канта незлим тихим словом, бо вона студентка філософського факультету В. Н. Каразіна. Пильний слухач може помітити в її текстах подвійні рими, що свідчить про її обізнаність на сучасній культурі, зокрема репі, де такий прийом використовується доволі часто. Окрім Слему, Фандоірна брала участь у МОШі (літературне змагання), поетичних читаннях в університеті Сковороди, завершила курси Litosvita. Має збірку власних творів «Дискурс» (2016), аудіоальбом «Элегия» (2018) в колаборації з Back Space.

Пусть расходятся, пусть забирают вещи!

Я их не обязана развлекать:

я не гетера им и не гейша  

им в кошмаре приснится мой смех зловещий,

разве не так?

Твоя вечная пятница, твоя Иштар,

твоя спутница бледнолицая.

Клади свое сердце и голову на алтарь,

пусти им волшебную пыль в глазницы,

коли с фантазией слишком туго!

Одержимая странница по страницам,

я пыталась загнать их в угол…

Выше нос!

Я делала снимки на камеру памяти,

в фоторедакторе выбрав режим

«напыщенность».

Вокруг собираются тысячи, но

я, словно бронзовый памятник,

перебираю слова,

чтоб не сказать им

лишнего <…>

Дар'я Зоріна

Народилась 25 жовтня 1988 р.

Мова творчості — українська, російська.

https://www.facebook.com/darya.zorina55

Ця поетеса народилась і провела значну частину в Донецьку, але події 2014-го змусили її переїхати до Харкова. Наше місто стало для нею творчою Меккою, адже за цей час вона активно пише вірші та виступає на літвечорах. Ще Даша інколи малює, позує для художників (натурниця), на життя собі заробляє копірайтом.

Пише поетка як українською, так і російською мовами. Її тексти дивовижним чином поєднують концептуальність, треш та іронію. Дар'я Зоріна — поетеса без кордонів, немає теми, яку б вона не описала, причому зробила це майстерно і неординарно, вона прямолінійна — як у творчості, так і в житті. Ніщо не заважає їй здобути успіх не тільки в харківського поціновувача літератури.

 

Вважати самотність найкращим жеребом

Легко в кімнаті, де не накурено,

І розтікатись думками по дереву —

Безплідно-кривому гібриду Мічуріна.

Безсоння повзе, ніби равлик в траві,

І шириться, з власного виповзши панцира,

Як ЗППП між клієнтів повій

Чи наркоманія — серед фрілансерів.

І бажання заснути — як бажання Марії

Сказати янголу «Ні, не чіпай мене!»:

Бо бастард Іосифа все ж не зуміє

Врятувати з Уралу Петьку з Чапаєвим.

Орбіта свідомості — крайній кордон,

Звідки не повернуться ні Білка, ні Стрілка.

І останній г@ндон — як останній патрон,

І жасминовий чай заміняє горілку.

Читайте також: «Інтернат» Сергія Жадана: Невдахи тут усі, тільки хтось має вогнепальну зброю

Марина Низова

Народилась 6 жовтня 1995 р.

Мова творчості — українська, російська.

https://vk.com/public64054650

https://www.youtube.com/watch?v=AtsatkgtYqU (з 7:36)

Поетеса з неабияким потенціалом, Марина Низова пише 13 років, серйозно, принаймні так стверджує вона, — 5 років. Безсумнівна її перевага з-поміж усього харківського поетичного загалу — це гармонійний баланс між віршами та подачею. Вона пише гарно, глибоко і, головне, не вдається до надмірної пафосності, а її виступи — щирий діалог із залом. Це дуже контрастує чи навіть вигідно вирізняє її на фоні загальної тусовки, де однотипні поетеси читають однотипні тексти, які нічим не «чіпляють». Єдина публікація поетеси — «Відverto» (збірка поезій, 2016), до кінця цього року має вийти друга.

Я випила настрій із кавою,

Бо вранці на вулиці холодно.

Хотілося б бути цікавою

Та щоб від життя задоволено .

 

А звично будь незрозумілою,

Для тих, що чужі, — дивнуватою ,

Для самого рідного — милою,

У снах, щонеділі, — крилатою .

 

Прокинусь, співаю з будильником,

Дует мелодійно зворушливий.

Вітаюся із холодильником,

Та спокій його не порушено .

 

Дістану я чашку і молока,

Щоб випити настій із кавою.

І впевненість зріє, щодалі чекає

Щось добре і точно яскраве!

Звісно, це не всі поети міста, які заслуговують уваги, та і сам топ певною мірою суб'єктивний. Тому приходьте на літвечори Харкова і самі обирайте своїх улюбленців!

Про автора статті: Арсеній Троян (нар. 14 вересня 1989)

Журналіст, організатор літературних вечорів, прозаїк з Харкова, активний патріот. Писати почав років з 5-ти. Активно займається літературою з 2014-го. Має журналістські матеріали в «Українській правді», «Дні», «Cineast», «Буквоїді». Читав свої твори на літературному Слемі, інших різноманітних вечорах. Публікувався в таких виданнях: «Березіль» (2006), «Нова харківська поезія та проза» (2016), альманах «Крилате сузір'я» (2016, 2017), «ХарківLit» (2017). У 2016-му здобув перемогу в міжнародному українсько-канадському конкурсі «Карбоване слово Бабеля» у номінації «Оповідання». Фіналіст конкурсу «Новела по-українськи» (2017). Фіналіст конкурс військово-патріотичної прози і поезії «War in Ukraine» (2017). Постійний дописувач у літературне видання «Буквоїд». Пише прозу на різні теми: від сільських замальовок до трешового постмодерну. Улюблені письменники — Андрухович, Єрофєєв, Булгаков, Едгар Алан По.

Арсеній Троян

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: